Page 305 - Korniy_dyser

305

чистим нанокластером платини [413]. Тобто ядро з перехідних металів
бінарних нанокластерів сприяє сильнішому отруюванню поверхні платини

вказаними компонентами. Однак бінарний нанокластер Pt 42Fe 13 стійкіший до
отруювання молекулами діоксиду сірки за рахунок нижчої їх енергії зв’язку

на ньому у міжвузловому положенні проти чистого нанокластера платини
Pt 55. У випадку бінарного нанокластера Pt 42Fe 13 спостерігали переважаючу

адсорбцію молекул СО та H 2S у надатомних положеннях поверхні. Це може

свідчити про те, що ядро нанокластера з атомів Fe змінює електронні

властивості каталітично активного металу – платини за колективним

(морфологічним) механізмом, при якому легуючий компонент бінарних

нанокластерів змінює розподіл активних центрів на поверхні платини, тим

самим відкриваючи каталітичні шляхи реакції, зокрема електроокиснення

водню у місткових та міжвузлових положеннях поверхні.

-E b , еВ 2,8 CO

H S
2
2,6
SO
2,4 2
2,2

2,0 Pt 55 Pt Co 13 Pt Ni 13 Pt Fe 13
42
42
42
1,8
1,6
1,4
1,2
A B H A B H A B H A B H

Рисунок 8.9 – Залежність енергії зв’язку CO, H 2S, SO 2 з поверхнею бінарних

нанокластерів платини від типу ядра нанокластерів та місць адсорбції (А –

надатомні положення, В – місткові положення, Н – між вузлові положення)

При утворенні зв’язків між атомами платини та ядром нанокластера

відбувається зменшення ступеня перекриття атомних d-орбіталей (рис. 8.10)

підповерхневого (Fe, Co, Ni) та поверхневого (Pt) шарів у ряду Ni  Co  Fe.

В результаті вивільняються більша частина поверхневих d-орбіталей атомів