Page 185 - Korniy_dyser

185

наближення дає змогу виконати подібні розрахунки за час, на порядок
менший, ніж час, необхідний для неемпіричного розрахунку.

Отже, деформація розтягу кластерів інтерметалідів в межах 0…2%
зумовлює підвищення енергій зв’язку молекул води та хлорид-іонів, тобто

сприяє активації корозійних процесів. Поверхня (110) кластерів
інтерметалідів більш схильна до руйнування за одночасної наявності

деформації та середовища.

Виходячи із отриманих результатів можна зробити висновок, що під

час деформації кластера (110) інтерметаліду спостерігається дещо сильніша

активація поверхневих процесів порівняно із кластером (100). Тобто, якщо

при поверхневій обробці алюмінієвого сплаву на його поверхні будуть

реконструюватися інтерметалідні фази з високоіндексними орієнтаціями

граней, наприклад, (110) – такий сплав може бути менш стійкий до

корозійно-механічного руйнування.

Висновки до розділу 3

1. Квантово-хімічними розрахунками взаємодії інтерметалідів Al 2Cu та

Al 2CuMg із складниками корозивного середовища встановлений механізм та

закономірності їх корозії, які визначаються шаруватою структурою

інтерметалідів та наявністю локальних електродних ділянок із різною

кристалографічною орієнтацією, що зумовлює зміну адсорбційної здатності

корозійно-активних іонів та вищу енергію зв’язку із хлорид-іонами, ніж

гідроксид-іонами, порівняно із чистим алюмінієм, а створені внаслідок

електронного переносу локальні адсорбційні центри алюміній (магній)–мідь

сприяють пониженню активаційних бар’єрів виходу атомів алюмінію із

Al 2Cu та магнію з Al 2CuMg у середовище. Зокрема:

 встановлено, що хлорид-іон, завдяки своїй високій адсорбційній

здатності, може сприяти більше корозійному розчиненню атомів алюмінію із

інтерметаліду Al 2Cu ніж атомів міді.