Основні напрями наукових досліджень ФМІ


Оголошення


Новини


До 10-ї річниці видання Національного атласу України

 

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОБРАЗ ДЕРЖАВИ

до 10-ї річниці видання Національного атласу України

 

 

 

 

ПАТОН Борис Євгенович — Голова редакційної колегії Національного атласу України

РУДЕНКО Леонід Григорович — головний редактор Національного атласу України

БОЧКОВСЬКА Алла Іллівна —  учений секретар редакційної колегії Національного атласу України

Статтю присвячено 10-річчю видання Національного атласу України — першого в історії держави офіційного інформаційного картографічного твору загального користування. Висвітлено його структуру і зміст, що ґрунтуються на синтезі знань та інформації про природу та суспільство України. Окреслено сфери використання Атласу, охарактеризовано наукові, інформаційні та прикладні ресурси, напрями, перспективи і проблеми його подальшого розвитку.

Ключові слова: Національний атлас України, ресурси, населення, соціально-економічний простір.

 

Зі здобуттям незалежності зміна геополітичного статусу України означила потребу створення її Національного атласу як інформаційної бази складової світового політичного, природного та соціально-економічного простору.

Нагадаємо, що національні атласи — це інформаційна база держави, один з її неофіційних символів, показник рівня зрілості науки та влади у визначенні пріоритетів розвитку. Тому кожна держава, оформившись як геополітична реальність, серед інших першочергових дій, збирає та узагальнює інформацію про ресурси, населення, історію, економіку країни та інші визначальні показники її розвитку. У світі така інформація сприймається як найдорожчий ресурс сучасного геоінформаційного простору.

Значення національних атласів випливає з їх сутності як комплексних інформаційних систем, націлених не лише на відображення сучасного стану території, а й насамперед на вироблення нової системи знань, їх структури та змісту. Відповідно до цих вимог, структура Національного атласу України містить шість тематичних блоків.

1. Блок «Загальна характеристика» відображує місце і роль України в нових геополітичних координатах, у яких вона зазнала і продовжує зазнавати істотних трансформаційних змін. Серед найважливіших тенденцій цього нового етапу суспільно-географічного розвитку є інтенсифікація процесів глобалізації, транснаціоналізація капіталу, посилення проявів регіоналізму, національної та політичної ідентичності. У складі блоку налічується 38 карт, які містять інформацію про геополітичне положення України, її фізико-географічні умови та адміністративний устрій, місце в європейському та світовому природно-ресурсному, економічному, демографічному потенціалі. До розроблення цього блоку було залучено 12 авторів із 6 установ НАН України. Блок складається з двох розділів: «Україна і світ» та «Україна».

Відображення України в європейському просторі характеризується зміною територіальної концентрації основних елементів суспільної територіальної системи Європи, зокрема природних ресурсів, населення, економіки, гуманітарної сфери. Важливим аспектом змісту блоку є розгляд України відносно її оточення — складових промислово розвиненого ядра світу — країн ЄС, Росії, США та ін. та її членства в різних міжнародних організаціях і об’єднаннях. З показників внутрішнього стану України щодо її готовності до глобальних перетворень важливими є показники її адміністративно-територіальних трансформацій, відображення зв’язку влади і суспільства через показники електоральної поведінки населення, стан культури, освіти, науки тощо.

2. Блок «Історія» — найскладніший для картографування порівняно з іншими системами карт, де фонди знань систематизовані та упорядковані.

За словами українського історика академіка Я. Ісаєвича, «історія — це інтерпретація». Виходячи з академічності Національного атласу України, головним інтерпретатором історії України для її відображення в Атласі було визначено Інститут історії України НАН України. Загалом до роботи над цим блоком було залучено 28 авторів з 4 установ НАН України; 79 карт містять інформацію про основні етапи історії українського народу та держави.

Блок складається з 4 розділів: «Давня історія»; «Середньовіччя та Ранній новий час»; «Україна в Нову добу»; «Україна в Новітню добу».

В основу картографічної інтерпретації ідей та узагальнень істориків при складанні цього розділу Атласу було покладено складові фонду знань з історії України:

• фактологічні дані про археологічні знахідки, писемні свідчення та офіційні документи, які чітко визначають час, місце подій та інших історичних явищ чи об’єктів і їх диференціацію;

• історичні реконструкції ретроспективи просторово-часових ситуацій у житті населення та його державних інституцій;

• коментарі — інтерпретації істориків стосовно ходу історичного розвитку суспільства, окремих його етапів, ситуацій та різноманітних зв’язків у межах держави та у світі.

3. Блок «Природні умови та природні ресурси» за обсягом і різноманітністю інформації є одним із найбільших у структурі Атласу. У складі блоку налічується 320 карт, які містять інформацію про особливості і якість природних умов країни та про наявність і обсяги природних ресурсів. До розроблення цього блоку було залучено 233 автори з 15 установ НАН України. Блок складається з 13 розділів: «Геофізичні поля»; «Геологічна будова»; «Мінеральні ресурси надр»; «Гідрогеологічні умови та ресурси»; «Інженерно-геологічні умови»; «Рельєф»; «Кліматичні умови та ресурси»; «Поверхневі води та водні ресурси»; «Ґрунти та ґрунтові ресурси»; «Рослинний світ і рослинні ресурси»; «Тваринний світ і ресурси тваринного світу»; «Ландшафти та фізико-географічне районування»; «Моря та їхні ресурси».

Базовою умовою при картографуванні природи є використання геосистемного підходу, який дав можливість оцінити цілісність, структуру та зв’язки між окремими компонентами природи, а також між природою і суспільством. В Атласі природні умови та ресурси розглядаються крізь призму забезпечення суспільства умовами та ресурсами, що сприяють розвитку господарства, охороні природи, оцінюванню екологічного стану компонентів природи, виявленню ризиків виникнення природних та природно-антропогенних небезпек і катастроф. Багатовимірність інформації потребувала складної архітектури інформаційної бази. Її складники та структура показників є основою для розвитку тематики і масштабів регіональних досліджень природи.

4. Блок «Населення та людський розвиток» — інформаційна модель населення держави як одного з основних елементів її геосистеми.

Формування структури цього блоку основане на розумінні сутності населення як суспільного організму, сукупності людей, загальні характеристики та ознаки яких (статистичні, демографічні, етнографічні, соціально-економічні особливості, просторова організація тощо) стали предметом картографування.

У складі блоку налічується 181 карта, які містять інформацію про чисельність, розміщення, рух населення, його поселенську структуру, національний склад, особливості демографічного, соціально-економічного та гуманітарного розвитку. До розроблення цього блоку було залучено 16 авторів з 8 установ НАН України. Блок складається з двох розділів: «Населення» і «Людський розвиток».

Слід зазначити, що створення Національного атласу України відбувалося в час глибоких трансформаційних процесів в Україні, супроводжувалося масштабними соціально-економічними деформаціями, серед яких демографічні були провідними. Демографічна криза і тепер реалізується в надзвичайно гострій формі, що проявляється у погіршенні фактично всіх показників розвитку населення. Історичний підхід в аналізі проблем населення дав можливість виявити та відобразити перебіг цих процесів, що почали формуватися задовго до сучасних кризових змін.

5. Блок «Економіка» відображує коло проблем, зумовлених потребою пізнання економічної системи, просторово-часових структур, процесів і ситуацій у період її трансформації.

У складі блоку налічується 181 карта, які містять інформацію про рівень розвитку продуктивних сил України, структуру, спеціалізацію і територіальну організацію господарства та загальні тенденції трансформації економіки. До розроблення цього блоку було залучено 25 авторів з 3 установ НАН України. Блок складається з 9 розділів: «Загальна характеристика економіки»; «Фінанси і кредити»; «Промисловість»; «Сільське господарство»; «Водне, лісове, мисливське та рибне господарства»; «Будівництво та інвестиції в основний капітал»; «Транспорт»; «Зв’язок та інформатизація»; «Оптова торгівля».

Об’єктами картографування є національна економіка та її складові — групи економічної діяльності з їх детальною структурою. Незважаючи на величезне різноманіття видів економічної діяльності, картографічна модель відповідає логіці моделей економіки з тісним узгодженням спеціальної інформації. Особливістю цього блоку є те, що інформація для складання карт значно розтягнута в часі і потребує частого оновлення. Розділи інформації для дослідження соціально-економічних об’єктів містять велику кількість аналітичних показників, опрацювання яких потребує відповідних методик. Можливість використання напрацювань Атласу в зазначених цілях є його науковим внеском у подальші розробки.

6. Блок «Екологічний стан природного середовища» відображує сучасний екологічний стан компонентів природи, які формують умови життя людей та інших живих організмів. У практиці картографування з цього напряму ще немає усталених наукових принципів, і це стимулювало наукові пошуки під час проектування структури блоку та змісту карт.

У складі блоку налічується 76 карт, які містять інформацію про комплексну оцінку стану і рівня забруднення навколишнього природного середовища та окремих компонентів природи; систему моніторингу, природно-заповідний фонд та інші території, що особливо охороняються. До розроблення цього блоку було залучено 66 авторів із 10 установ НАН України. Блок складається з 3 розділів: «Екологічний стан компонентів природи»; «Антропогенний вплив на природне середовище»; «Запобігання погіршенню екологічного стану природного середовища».

Під час підготовки цього блоку було враховано сучасні теоретико-методологічні напрацювання в галузі картографії та екології України, в тому числі з питань природоохоронного та еколого-географічного картографування. Структура блоку ґрунтується на положеннях, розроблених у процесі цих досліджень.

Отже, Національний атлас України — це узагальнений інформаційний образ держави і одночасно детальна матриця структури інформаційної бази про просторово-часові ознаки та характеристики країни. Саме ця матриця є найціннішим науково-методичним ресурсом Атласу. Вона дає змогу розробляти уніфіковану структуру комплексних регіональних і тематичних баз даних і в такий спосіб створювати узгоджену систему інформаційних, зокрема картографічних, моделей України та її регіонів.

Іншим науково-теоретичним ресурсом Атласу є його методологія, основана на системі наукових принципів (фундаментальність, системність, історизм та репрезентативність інформації) та підходів (географічний, інвентаризаційно-ресурсний та регіональний) у картографуванні території держави. В Атласі цю методологію реалізовано при розробленні тематичної структури (6 розділів, 40 підрозділів), у тематичній повноті сюжетів (875 карт), географічній конкретності (упорядкування інформації з географічною прив’язкою), цілісності та внутрішній єдності (відображення у змісті карт усіх основних елементів природи та суспільства). Розроблення цих методологічних положень є результатом найбільш наукомісткого процесу дослідження з виявлення сутності об’єктів, їх ознак та характеристик, методів упорядкування зібраної інформації, які для кожного тематичного блоку та для кожної карти можуть мати свої особливості.

Інформаційні ресурси Атласу складаються з упорядкованих баз даних, власне карт та інших інформаційних продуктів — текстів, графічних та фотографічних матеріалів. Найважливішим ресурсом Атласу є карти. В Атласі представлено різні їх типи та види. Практична цінність карт визначається кількістю і різнобічністю інформації, рівнем її узагальнення. Особливо цінними з позиції упорядкування інформації є типологічні карти та карти районування, які в інтегральних показниках характеризують природні та соціально-економічні системи.

Фактологічні й типологічні карти природи складено за результатами багаторічних досліджень природного середовища, і вони не підлягають частому оновленню. Соціально-економічний блок карт ґрунтується на упорядкованих статистичних даних, джерелами яких є офіційна державна, відомча статистика тощо. Ця інформація підлягає постійному оновленню.

Ресурсами електронної версії Атласу є насамперед програмне забезпечення і технологічні рішення, що надають можливості для роботи з картами та розповсюдження Атласу в глобальних системах. Електронний формат Атласу з використанням ГІС-технологій забезпечує його періодичну актуалізацію. Продовження робіт, здійснених при створенні Атласу, є доцільним і необхідним кроком щодо організаційних і змістових засад формування в Україні інфраструктури геопросторових даних. У технологічному аспекті ці роботи передбачають створення порталу електронного Національного атласу України, який буде головним засобом їх використання. Застосування доступних програмно-технологічних засобів для створення та актуалізації електронної версії Атласу розширює також і його можливості на світовому ринку інформації.

По завершенні робіт з укладання Атласу та його видання Інститут географії НАН України, як розробник методології та організатор робіт, доклав значних зусиль для поширення самого Атласу та його ідей. Проведення широких презентацій Атласу в 2008 р. для української громадськості та дипломатичного корпусу України, впровадження ідей Атласу в розроблення та видання разом з Угорською академією наук англомовної книги «Ukraine in Maps», видання монографії «Національний атлас України. Наукові основи створення та їх реалізація» (2007), проведення наукових конференцій «Розвиток тематичної складової інфраструктури геопросторових даних в Україні» (2011) і «Національні атласи у формуванні глобального інформаційного простору» (2012) — це лише найвідоміші серед багатьох інших заходів.

Атлас було розповсюджено у всіх дипломатичних представництвах України, вишах, місцевих органах влади, установах освіти, науки, культури.

Значення Національного атласу України виходить за межі держави. За своєю сутністю Атлас є елементом глобальної інфраструктури геопросторових даних, оскільки за структурою і змістовністю інформації він зіставний з національними атласами (інформаційними системами) інших держав світу.

Участь у створенні карт Атласу науковців з понад 50 установ Національної академії наук, галузевих академій, наукових установ та вишів України, які заклали в них здобуті в процесі багаторічних наукових пошуків новітні знання та інформацію, забезпечує його високу репрезентативність. Високий рівень узагальнення інформації щодо корінних особливостей явищ і об’єктів робить Атлас джерелом інформації при вивченні загальнодержавних економічних, соціальних, екологічних та інших проблем. Тому Атлас є важливим інструментом державних органів влади при прийнятті ними рішень стосовно всіх сфер розвитку держави.

Незаперечною є роль Атласу в освіті та просвіті населення. Він є систематизованим джерелом знань для наукового пізнання природи та суспільства, сприяє патріотичному сприйняттю держави, екологічному вихованню тощо. В екологічних аспектах політики держави Атлас є джерелом інформації про її природний потенціал, демографічне й техногенне навантаження на природне середовище, стан та проблеми охорони природи. У сфері бізнесу використання Атласу пов’язане з інформацією про ресурси (природні, демографічні, екологічні), функціонування економіки, потенційні ринки тощо. У міжнародному аспекті Атлас відіграє представницьку роль інформаційної «візитної картки» держави.

Видання Національного атласу України стало ще одним свідченням високого рівня української науки, в тому числі національного картографування.

Розвиток Національного атласу України можливий у кількох напрямах. Насамперед для розвитку наук, що ґрунтуються на використанні ідей Атласу та синтезованих знань про природу та суспільство. Інший напрям розвитку, оснований на використанні його методологічних, методичних та інформаційних ресурсів, реалізується залежно від потреб держави в управлінні, економічному та гуманітарному розвитку. Такий напрям передбачений Концепцією Атласу щодо створення комплексних регіональних і тематичних комп’ютерних картографічних інформаційних систем. Попередній аналіз (за відгуками про Атлас адміністрацій регіонів) свідчить про перспективність цього шляху.

Створення Атласу дало можливість розробити вичерпну на сьогодні матрицю інформаційної бази, сформувати величезний і, мабуть, єдиний у своєму роді банк даних про географічний простір України.

Національний атлас України було створено за Указом Президента України (2001) та за відповідною Програмою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Його відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки та низкою інших державних нагород.

 

REFERENCES

1. National Atlas of Ukraine. (Kyiv: Kartografiya, 2007). . [Національний атлас України. К.: Картографія, 2007.]

2. Rudenko L.G. (ed.), Bochkovska A.I., Kozachenko T.I., Parhomenko H.O., Razov V.P. The National Atlas of Ukraine. The scientific fundamentals of creation and their implementation. (Kyiv: Akademperiodуka, 2007). . [Руденко Л.Г. (наук. ред.), Бочковська А.І., Козаченко Т.І., Пархоменко Г.О., Разов В.П. Національний атлас України: наукові основи створення та їх реалізація. К.: Академперіодика, 2007.]

 

 

Джерело: журнал "Вісник Національної академії наук України", №7, 2017 р., ст. 81-87:

http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/Nat_Atlas_Ukraine_10_VisnykNAN_2017_7.pdf

Програма «Львів науковий»: розпочато прийом заявок
Normal 0 21 false false false MicrosoftInternetExplorer4
22 серпня розпочинається прийом заявок на участь
у програмі «Львів науковий» на 2017-2018 роки

 

Цього року науковці та наукові інституції Львова знову мають змогу отримати додаткове фінансування з міського бюджету. Прийом заявок триває до 16 жовтня 2017 року. Результати будуть оголошені у листопаді 2017 року. Відповідно до Програми «Львів науковий» на 2017-2018 роки (Ухвала сесії Львівської міської ради №2282 від 20.07.2017), місто виділяє 500 тис. грн., з них 250 тис. грн. – на премії талановитим ученим, та ще 250 тис. грн. – на дофінансування міських наукових конференцій.

 

Програма «Львів науковий» започаткована у 2016 році і має на меті забезпечити розвиток та промоцію наукового потенціалу міста. Минулого року премії для талановитих учених у розмірі 25 тис. гривень отримали 10 науковців та 12 наукових заходів отримали дофінансування у розмірі від 10 до 24 тис. гривень.
«Усі мають час до 16 жовтня для того, щоб подати заявки. Ми б хотіли програмою «Львів науковий» генерувати і молодих науковців, щоб вони зрозуміли, що у Львові і в Україні є ринок, який готовий замовляти ті чи інші дослідження на базовому і місцевому рівні. Цьогоріч буде 20 премій по 25 тис. гривень: 10 з них – на конференції, 10 – на наукову роботу, тому є час ознайомитися і подати документи», - зазначив заступник міського голови з питань розвитку Андрій Москаленко.
«На сьогоднішній день ми вже починаємо прийом заявок і вони вже надходять. Цього року передбачено фінансування у розмірі 500 тис. гривень. Були внесені деякі зміни до минулорічної програми, вони стосувалися відбору кількості переможців: цього року кількість визначає Керівна Рада програми, суму фінансування визначає також вона відповідно до кількості фінансування. Враховуючи конкурси, які вже були проведені, були внесені певні зауваження і зміни до учасників, що були реалізовані і вписані у нову програму», - зазначив координатор програми «Львів науковий», заступник директора з маркетингу ЛКП «Львівське конференц-бюро» Андрій Павлів.
«Фінансова підтримка з боку місцевої влади є майже всюди. Але так, щоб влада міста з власної ініціативи видавала премії для окремих дослідників та для підтримки заходів, то такого немає. У цей час, коли наука недофінансовується і заробітна плата дослідників є досить низькою, така ініціатива Львівської міської ради є дуже позитивною.
У цьому році ми вперше подали заявку і отримали фінансову підтримку для проведення конференції, яка дуже добре вписується у програму «Львів науковий»: донесення інформації про дослідників, які пов’язані зі Львовом, і зробили певні відкриття», - зазначив провідний науковий співробітник Інституту фізики конденсованих системи НАН України Андрій Трохимчук.
Цьогоріч правила конкурсу не змінилися – учасники подають заявки на участь у конкурсі, Керівна Рада програми розглядає їх та за об’єктивними критеріями визначає переможців конкурсу соціально-наукових проектів та у номінації «талановиті вчені».
Заявки на участь у конкурсі можна надсилати на електронну адресу: info@lvivconvention.com.ua або передати особисто за адресою: площа Ринок, 1, каб.416.
Форми заявок на участь у конкурсі соціально-наукових проектів та конкурсі на премію талановитим ученим додано до Ухвали сесії ЛМР (див. http://bit.ly/2vRR32M)
Прийом заявок триває до 16 жовтня 2017 року.
Результати будуть оголошені у листопаді 2017 року

 

Контактна особа: Андрій Павлів, координатор програми «Львів науковий»:
 
 
Академік НАН України НАЗАРЧУК З.Т. розповідає про діяльності ЗНЦ у забезпеченні сталого розвитку регіону

 

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ

ЗАХІДНОГО НАУКОВОГО ЦЕНТРУ НАН УКРАЇНИ

І МОН УКРАЇНИ

У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

 

Виступ голови Західного наукового центру НАН України і МОН України,

директора Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України,

академіка НАН України Зіновія Теодоровича НАЗАРЧУКА

на Загальних зборах НАН України

щодо діяльності ЗНЦ у забезпеченні сталого розвитку регіону

 

 

Вельмишановний Борисе Євгеновичу!

Високодостойні учасники зборів!

Обговорюючи річний звіт про діяльність Академії, варто зупинитися і на роботі регіональних наукових центрів як важливої ланки в системі розроблення і реалізації ефективної регіональної політики, її орієнтації на поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів, наукове забезпечення розв’язання актуальних проблем соціально-економічного розвитку регіонів. Зроблю це на прикладі Західного наукового центру (ЗНЦ), який об’єднує науковців і освітян восьми областей України.

Головною метою регіональних осередків Академії є консолідація інтелектуального потенціалу на вирішення актуальних проблем сталого розвитку регіону. Цього неможливо досягти без тісної взаємодії академічних інститутів і вищих навчальних закладів з одного боку та органів державної і місцевої влади, а також ефективно працюючих бізнес-структур — з третього. Для цього двічі на рік проводяться засідання ради ЗНЦ (щороку одне з них є виїзним в одній з областей регіону), де обговорюються найактуальніші проблеми регіону, намічаються шляхи до їх вирішення, відповідні пропозиції надсилаються до всіх зацікавлених сторін. Між засіданнями ради її виконавчий комітет відповідає за втілення прийнятих рішень і здійснює поточний їх супровід. Ці організаційні форми є традиційними для ЗНЦ і корисними для об’єднання представників згаданого вище трикутника наука — влада — бізнес.

Чого ж вдалося досягти за звітний період? Насамперед на замовлення департаменту економічної політики Львівської обласної державної адміністрації за результатами моніторингу науково-інноваційного потенціалу Західного регіону України ми перевидали «Каталог інноваційних проектів регіонального розвитку». Представлені в ньому проекти включено до Плану заходів з реалізації у 2017–2018 рр. стратегії розвитку Львівської області на період до 2020 року, а деякі з них уже втілено у виробництво.

Зокрема, на держпідприємстві «Львіввугілля» впроваджено створену у Фізико-механічному інституті ім. Г.В. Карпенка НАН України технологію відновлення штоків гідроциліндрів шахтного обладнання методом електродугового напилення зносостійких корозійнотривких покриттів порошковим дротом на основі дешевих хромо- та кремнієвмісних феросплавів. Такі покриття пройшли широку дослідно-промислову перевірку на підприємствах гірничодобувної промисловості і рекомендовані як альтернатива традиційному покриттю з твердого гальванічного хрому. Розроблений метод електродугового напилення алюмінію з наступним плазмоелектролітним синтезом шару корунду дозволив удвічі подовжити ресурс експлуатування дорогого поліграфічного обладнання. Відзначу, що ці розробки ФМІ стали можливими завдяки запровадженій в Академії конкурсній програмі інноваційних проектів.

Іншим прикладом реалізації інноваційних пропозицій є нові методики розрахунку та засоби діагностування залишкового ресурсу вузлів механічної частини локомотивів з урахуванням деградації їх матеріалів за час експлуатації. Це дозволило ремонтним підприємствам Львівської області під час вибракування вузлів перейти до концепції безпечного пошкодження і заощадити значні матеріальні ресурси з дотриманням безпеки експлуатування тягового парку залізниці. Раніше дороговартісні вузли за наявності на їх поверхнях подряпин, вм’ятин, незначних раковин вибраковували згідно з нормативними документами щодо оцінки технічного стану локомотивів. Запропоновані методики розрахунку залишкового ресурсу будуть втілені у нові нормативні галузеві стандарти Укрзалізниці, що в масштабах країни дасть суттєвий економічний ефект.

Питання диверсифікації енергозабезпечення українських споживачів стало особливо актуальним в останні роки у зв’язку зі змінами в соціально-економічному житті держави. Зниження початкових та експлуатаційних витрат на виробництво електроенергії і тепла можна досягти використанням малих ТЕС, пошуком нових покладів та родовищ вуглеводнів, впровадженням новітніх технологій для їх видобутку, а також за допомогою альтернативних джерел енергії. На засіданні секції енергетики та енергозбереження ЗНЦ було обговорено проектні пропозиції ТОВ «Газгенераторбау» (м. Дніпро) щодо використання мобільних теплових електростанцій малої потужності. На квітневому засіданні виконкому ради ЗНЦ розглядалися особливості використання в агропромисловому секторі альтернативних джерел енергії з урахуванням розробок наших учених. За участю представників місцевої влади, громадської експертно-аналітичної групи обговорили перспективи видобутку вуглеводнів у Західному регіоні України та вказали на проблемні питання електро- і теплоенергетики та енергозаощадження. Пропозиції щодо розвитку паливно-енергетичного комплексу Львівської області передано до Львівської обласної ради та Львівської ОДА.

Актуальне для регіону питання визначення ефективних шляхів використання бориславського озокериту та інших нафтопохідних (мінеральні води, попутні пластові води з підвищеним вмістом йоду і брому) для лікування людей та промислового виробництва стало темою засідання відповідного круглого столу.

На засіданні виконкому ради ЗНЦ за участі міського голови Львова та заступника голови Львівської ОДА обговорили концепцію превентивного захисту природного життєвого довкілля в контексті національної безпеки України, відзначивши необхідність радикальної зміни неекологічного способу господарювання, який уже зараз становить загрозу. Фінансування запобіжних заходів на екологічно небезпечних об’єктах є набагато ефективнішим інструментом порівняно із затратами на ліквідацію наслідків екологічних катаклізмів і має стати пріоритетом у діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів. Свого часу ЗНЦ ініціював вироблення першочергових заходів для запобігання транскордонній надзвичайній ситуації у Калуському гірничопромисловому районі, привертав увагу до ризиків будівництва малих ГЕС у Карпатах, наполягав на недопущенні вирубки високогірних лісів, обґрунтував необхідність відновлення малих річок тощо. Нині особливо гостро стоїть проблема безпечної експлуатації сміттєзвалищ, а також надійності та довговічності конструкцій, споруд і машин. Вирішення екологічних проблем неможливе без системних управлінських рішень із залученням експертів-практиків та науковців. Напрацьовані пропозиції направлено до вищих органів влади України.

Активно працювали створені ЗНЦ науково-координаційні ради в областях. Так, на основі проведеного аналізу проекту будівництва каскаду ГЕС на річці Дністер у межах Тернопільської області ЗНЦ направив до Тернопільської ОДА та обласної ради свій висновок, у якому вказано, що пропонований проект є екологічно руйнівним, призведе до значного напруження соціально-економічної ситуації в регіоні й жодним чином не вирішить зазначених проектантами проблем. Проект було відхилено.

На виїзному засіданні ради ЗНЦ у Рівному обговорено стратегію сталого розвитку регіону. Її представлено органам державної влади Рівненської області. З урахуванням потреб освітян області на підставі нашого клопотання МОН України відкрило спеціальність «Гідротехнічне будівництво, водна інженерія та водні технології», за якою здійснюється підготовка кадрів у рівненському Національному університеті водного господарства та природокористування.

За результатами виїзного засідання ради ЗНЦ у Волинській області напрацьовано проектні пропозиції до програми ЄС «Східне партнерство» на 2016–2018 рр. щодо створення єдиного інформаційного простору з питань екологічної та соціальної ситуації, а також туристичного простору на прикордонних природно-заповідних територіях Польщі, України і Білорусі.

За активної участі науково-координаційної ради Івано-Франківської області вчені виконують комплексну цільову програму «Науково-організаційні засади нарощування видобутку вітчизняних нафти і газу та диверсифікації постачання енергетичних ресурсів для підвищення енергетичної безпеки України», завданням якої є забезпечення енергетичної безпеки і перехід до ефективного та ощадного використання енергоресурсів.

За браком часу я не зупинятимуся на інших результатах діяльності ЗНЦ за звітний період, однак зазначу, що Центр активно сприяє інтеграції науки та освіти, є співзасновником спільних науково-навчальних структур НАН України і МОН України, таких як науково-навчальний комплекс «Економосвіта» імені академіка М.І. Долішнього та науково-навчальний комплекс цільової підготовки при Національному університеті «Львівська політехніка». Активно діяв створений у минулому році з ініціативи ЗНЦ науково-освітній консорціум «Геогеліо-астрофізика» як добровільне об’єднання вищих навчальних закладів та академічних установ.

Однак найважливішим нашим здобутком є 16-літня практика відзначення преміями Львівської ОДА та Львівської обласної ради найкращих провідних учених і молодих дослідників області. У 2016 р. до Всесвітнього дня науки такими преміями на загальну суму понад 1,2 млн грн відзначено 21 відомого вченого і 88 молодих науковців. Виділені цьогорічним обласним бюджетом на ці заходи близько 2 млн грн стануть добрим додатковим стимулом для підтримання творчого ентузіазму науковців.

Налагоджено також тісну співпрацю з Львівським відділенням Малої академії наук. У рамках щорічних фестивалів науки у ЗНЦ проходять слухання наукових доповідей членів Львівського відділення МАН, роботи яких були відзначені на загальноукраїнському конкурсі. Для ефективного використання потенціалу молодих науковців у соціально-економічному розвитку регіону відбулася робоча зустріч представників виконавчої влади з головами рад молодих учених наукових установ і вищих навчальних закладів Львівщини, на якій прийнято рішення про створення Громадської ради молодих учених при Львівській ОДА.

Західний науковий центр регулярно інформує суспільство про важливі результати наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності академічних установ та вищих навчальних закладів регіону на сайті ЗНЦ та через засоби масової інформації. Впродовж року в газетах «Світ», «Слово Просвіти», «День», «Літературна Україна», журналах «Універсум», «Світогляд», «Дзвін» розміщено понад 40 таких публікацій.

Завершуючи свій виступ, не можу обійти увагою тезу, яка останнім часом поширюється окремими працівниками академічних установ: «Скільки коштів не дай Академії — все одно даремно; виділене фінансування використовується неефективно». Залишаючи емоції і подив (адже стверджують це часом непогані науковці), зазначу, що, мабуть, ми з опонентами поділяємо діаметрально різні парадигми розвитку вітчизняної науки. Для мене Національна академія наук України — єдина вітчизняна наукова організація, здатна забезпечити науковий супровід усіх без винятку сфер людської діяльності. Відповідальність за збереження науки як продуктивної сили суспільства Академія з себе не знімає навіть за нинішніх умов, однак вона очікує на таке ж розуміння і від представників влади. Це передбачає, зокрема, відповідне фінансування. На сьогодні воно просто нікчемне, і хоч як його розподіляй — базова чи грантова його частини залишаються мізерними.

Інша парадигма розвитку науки полягає у підтримці лише найкращих із науковців. Їх виділяють за існуючими міжнародними критеріями, але очевидно, що в наших реаліях вони представлятимуть лише окремі галузі науки. Результати досліджень, не охоплених таким відбором, країни з конкурентною економікою можуть придбати у вигляді технологій на міжнародному ринку (є великі сумніви, що це стосується України). Сформоване в такій країні експертне середовище здатне оцінити доцільність цієї покупки. Суспільство ж дбає про наявність відповідного експертного середовища, всіляко забезпечуючи його фаховий рівень. Втілюючи зараз у життя цю парадигму в Україні, ми свідомо прирікаємо рештки вітчизняної науки на остаточне знищення. Новітня історія колись потужної нашої галузевої науки тому яскраве підтвердження.

При цьому відкритим залишається питання відповідальності прихильників другої парадигми. Ніби й нічого страшного — у демократичному суспільстві кожен може висловити свою думку. Але як бути з історичною і соціальною відповідальністю представників влади, які, послухавши таких порадників, прийматимуть доленосні для країни рішення? Тому, ведучи внутрішньоакадемічні дискусії на тему шляхів розвитку вітчизняної науки, ми маємо пам’ятати, що «слово важить», і не забувати про свою особисту відповідальність перед науковими вчителями і майбутніми поколіннями. При цьому бажано працювати як належить науковцям — наполегливо, сумлінно і повсякчасно.

Дякую за увагу!

 

 

Вісник НАН України, 2017, № 5, ст. 26-29

<< Назад ... 2 ... 4 ... 6 ... 8 ... 10 ... 12 ... 14 ... 16 ... 18 ... 20 ... 22 ... 24 ... 26 ... 28 ... 30 ... 32 ... 34 ... 36 ... 38 ... 40 ... 42 ... 44 ... 46 ... 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 ... 70 ... 72 ... 74 ... 76 ... 78 ... 80 ... 82 ... 84 ... 86 ... 88 ... 90 ... 92 ... 94 ... 96 ... 98 ... 100 ... 102 ... 104 ... 106 Вперед >>