Основні напрями наукових досліджень ФМІ


Оголошення


Новини


Відбулося засідання наукового та кваліфікаційного семінару ФМІ НАНУ “Проблеми матеріалознавства та інженерії поверхні металів”

5 жовтня 2017 року

в актовому залі головного корпусу ФМІ НАНУ

відбулося засідання

наукового та кваліфікаційного семінару

Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України

“Проблеми матеріалознавства та

інженерії поверхні металів”,

на якому слухалась доповідь м.н.с. відділу №3

 “Діагностики корозійно-водневої деградації матеріалів”

Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України

 

Свірської Лесі Миколаївни

“Структурно-механічні закономірності

експлуатаційної деградації теплотривких сталей

кріпильної арматури та гинів парогонів ТЕС”

(за матеріалами дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня

 кандидата технічних наук зі спеціальності 05.02.01 – матеріалознавство)

 

Керівник семінару:  д.т.н., проф. В.М. Федірко

Заступник керівника:  д.т.н., проф. О.П. Осташ

НАН України просить фахівців в галузі фізики та астрономії вносити пропозиції до проекту програм 10-11 класів окремо з фізики і окремо з астрономії до 20.10.2017р.

Нещодавно Верховна Рада України ухвалила новий Закон про освіту, який підписаний Президентом України і який тим самим набув чинності. Цей закон серед іншого передбачає поступовий перехід до профільної форми навчання у старшій школі. Невід’ємною ознакою профілізації є скорочення загальної кількості навчальних предметів. Зокрема, виникла пропозиція, яка знаходить підтримку певних кіл: учням 10-11 класів гуманітарного профілю та інших «неприродничих» профілів вивчати природничо-наукові дисципліни (фізика, хімія, біологія тощо) в рамках так званих інтегрованих курсів, одним з яких пропонується двогодинний на тиждень єдиний курс «Фізика і астрономія», зміст якого був влітку оприлюднений на сайті Міністерства освіти і науки (МОН) України.

Фахівці, які працюють в НАН України, викладачі вищої школи та багато вчителів природничих дисциплін середніх шкіл України, висловили сумніви щодо прийнятності такої перебудови структури загального навчання. При запровадженні запропонованого підходу якісну науково-природничу освіту зможуть отримувати лише ті учні, які навчаються у закладах фізико-математичного профілю. Останні складають лише приблизно 3% від загальної кількості випускників середніх шкіл, а збільшення кількості профільних закладів і профільних класів Законом не забезпечується. Це означає, що випускник не відповідного профілю  практично позбавляється можливості обрати фах, який вимагає науково-природничих знань, неминучим наслідком чого стане катастрофічне скорочення студентів на фізичних, фізико-технічних, інженерних, технологічних, у тому числі комп’ютерних, спеціальностях вітчизняних університетів, які і так потерпають від малого числа бажаючих отримувати відповідну освіту. Таким чином, виникає пряма загроза для існування в нашій країні високотехнологічних виробництв і перспектив цивілізаційного розвитку.

Підтримавши ініціативу НАН України, МОН доручило їй підготувати навчальні програми з курсів фізики та курсу астрономії для учнів 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

НАН України розробку програм з фізики і астрономії як предметів, що викладаються окремо, було покладено на Відділення фізики і астрономії, яке за ініціативою віце-президента НАН України академіка НАН України А.Г.Загороднього створило дві комісії, що мали у місячний термін подати на розгляд проекти відповідних програм.

 

До комісії з фізики увійшли:

Локтєв В.М.  –  голова, академік НАН України, академік-секретар ВФА НАН України, завідувач кафедри загальної і теоретичної фізики НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського»;

Кремінський Б.Г.  –  заст. голови,  доктор пед. наук, Заслужений вчитель України, головний наук. співробітник Інституту модернізації освіти, м. Київ;

Анісімов І.О. – член комісії, доктор ф.-м. наук, професор, декан факультету радіофізики, електроніки і комп’ютерних систем КНУ імені Тараса Шевченка, президент Українського фізичного товариства, Заслужений діяч науки і техніки України, м. Київ;

Вільчинський С.Й. – член комісії, доктор ф.-м. наук, професор, завідувач кафедри квантової теорії поля фізичного факультету того ж університету, м. Київ;

Гельфгат І.М.  –   член комісії, кандидат ф.-м. наук, Заслужений вчитель України, викладач фізики Харківського ф.-м. лицею № 27, м. Харків;

Зинчук В.М.  –  член комісії, викладач фізики та фізичного практикуму Природничо-наукового лицею № 145, м. Київ;

Овсянніков О.А. – член комісії, викладач фізики Українського ф.-м. ліцею КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ;

Орлянський О.Ю. –  член комісії, кандидат ф.-м. наук, доцент Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, м. Дніпро;

Пасіхов Ю.Я. – член комісії, Народний вчитель України, викладач фізики  ф.-м. гімназії № 17, м. Вінниця.

 

До комісії з астрономії увійшли:

Яцків Я.С. – голова, академік НАН України, директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України, президент Української астрономічної асоціації;

Івченко В.М. – доктор ф.-м. наук,  професор, завідувач кафедри астрономії і фізики космосу, КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ;

Казанцев А.М. – кандидат ф.-м. наук, співробітник Астрономічної обсерваторії КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ;

Крячко І.П. – завідувач лабораторії ГАО НАН України. м. Київ.

 

Комісія з фізики  розробила три програми.

Перша, яка виходить з припущення, що на викладання фізики як предмету у 10-11 класах загальноосвітніх шкіл відводитиметься 2(10) і 2+1(11) з астрономією години на тиждень відповідно, створювалася як майбутня основа так званого базового курсу. Її, на переконання членів комісії, мали б вивчати в усіх школах загальноосвітнього спрямування. При цьому розробники програми щиро вважали і вважають, що освіта не може бути спрощеною настільки, що у молодої людини, яка закінчила середню школу навіть з нефізичним профілем, нема достатніх знань про основні засади існування оточуючого світу і – як наслідок – жодного шансу стати студентом технічного ВНЗ.

Друга програма – це дещо більш повний варіант першої, який розрахований на 3(10) і 3(11) години вивчення фізики у старшій школі.

При такому підході астрономія викладається як окремий курс обсягом 1 година на тиждень в 11 класі.

Нарешті, Комісія розробила і пропонує також програму для ліцеїв і гімназій фізико-математичного профілю, а також фізико-математичних класів шкіл, де на фізику відводиться 6 годин на тиждень. Ця програма підготовлена, виходячи з вимог до рівня знань випускника, який обирає для подальшого навчання фізико-математичні, інженерні, технічні та багато інших факультетів ВНЗ. А взагалі світовий досвід свідчить, що гарна фізико-математична підготовка є запорукою без перешкод обрати будь-яку фахову підготовку, включаючи гуманітарну.

Всі програми з фізики складалися за єдиною методичною схемою, що дозволятиме учням без великих зусиль переходити при бажанні з одного рівня навчання на інший. Причому усі ці програми, на думку розробників, дають змогу учням складати тести ЗНО.

 

Комісія з астрономії підготувала свій проект програми, розрахованої на 1 годину на тиждень.

Подальшу і більш детальну інформацію можна знайти у пояснювальних записках до запропонованих проектів – а це ще тільки проекти – програм. Виносячи їх на громадське обговорення, ми сподіваємося на реакцію зацікавлених або причетних до викладання фізики осіб у вигляді пропозицій, побажань і зауважень. Ми готові й до критики з надією на її доброзичливість через наше спільне бажання зробити фізику в школі не тільки обов’язковим предметом, а й предметом цікавим, сучасним, розвиваючим і інтригуючим.

 

Свої пропозиції надсилайте, будь-ласка, на адресу: osvita@nas.gov.ua .

Чекаємо на ваші відгуки до 20 жовтня включно.

 

З повагою, голова Комісії                                                                В.М.Локтєв

 

ПРОЕКТ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ З ФІЗИКИ:

http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/physics_educational_program_project.pdf

ПРОЕКТ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ З АСТРОНОМІЇ:

http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/astronomy_educational_program_project.pdf

Українська антарктична станція «Академік Вернадський»; про досягнення українських дослідників розповідає професор Валентин Максимчук

Україна здобула і зберігає почесний статус антарктичної держави

У 2015 році за цикл наукових праць “Структура і динаміка геофізичних полів як відображення еволюції та взаємодії геосфер в Антарктиці” творчий колектив у складі науковців з шістьох наукових установ України удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки. Розповісти детальніше про роботу вчених ми попросили директора Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, доктора фізико-математичних наук, професора Валентина Максимчука.

– Валентине Юхимовичу, хто ці науковці, досягнення яких все таки зауважила влада? 

– Це — доктор геологічних наук, завідувач відділу Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України Володимир Бахмутов, його колеги — доктор геологічних наук Тамара Єгорова, доктор фізико-математичних наук Ігнат Корчагін, а також провідний науковий співробітник Інституту геологічних наук, кандидат фізико-математичних наук Рудольф Греку.

Радіоастрономічний інститут НАН України представлено доктором фізико-математичних наук, виконувачем обов'язків завідувача відділу Андрієм Залізовським та доктором фізико-математичних наук, старшим науковим співробітником Олександром Колосковим.

І ще група львів’ян: Володимир Глотов — доктор технічних наук, професор НУ “Львівська політехніка”; Корнилій Третяк — доктор технічних наук, професор, директор Інституту геодезії НУ “Львівська політехніка”; Віра Проненко — кандидат технічних наук, завідувач відділу Львівського центру Інституту космічних досліджень НАН України та ДКА України; професор Валентин Максимчук (наш співрозмовник).

– Ми вже вагому частину інтерв'ю заповнили лишень переліком учасників цього циклу наукових праць...

–  А що вдієш? Мусимо назватися — якщо нас відзначили.

– Звичайно. Пане Валентине, прошу продовжувати. 

– Більшість із названих авторів брали безпосередню участь у проведенні наукових робіт під час зимових морських і сезонних експедицій. Цей цикл наукових праць підсумовує досягнення українських вчених у Антарктиці в галузі наук про Землю за 20 років від початку діяльності України в Антарктиці. Не є таємницею, що Антарктику провідні держави світу розглядають як стратегічний резерв людства — як із точки зору біологічного потенціалу, так і потенцій ного джерела мінеральних ресурсів. Хоча повинен сказати, що у “Договорі про Антарктиду” накладено мораторій на видобуток мінеральних ресурсів.

– На який термін? 

– До 2041 року. До речі, надра Антарктиди містять величезні запаси рудних корисних копалин, вугілля та інше. За деякими прогнозними оцінками науковців, запаси нафти і газу в Антарктиді перевищують запаси Аравійського півострова.

– І Україна матиме колись доступ до цих багатств? 

– Так, наукова присутність нашої країни у цьому регіоні дасть право на участь у майбутньому освоєнні ресурсів Антарктики. Необхідно зазначити, що наукові дослідження України в Антарктиці виконуються в рамках Державних науково-технічних програм: спочатку протягом 2000—2010 рр., і надалі у 2011— 2020 рр.

Які найважливіші завдання визначені Державною програмою?

– Це, передусім, дослідження геологічної будови Західної Антарктики, оцінка її мінеральноресурсного потенціалу, створення динамічних моделей стану навколишнього природного середовища під впливом природних і антропогенних факторів і багато іншого.

Основною складовою наукової роботи в Антарктиці є дослідження на Українській антарктичній станції (УАС) “Академік Вернадський”, яка є важливим опорним пунктом довгострокового моніторингу навколишнього середовища в Антарктиці. Станція розташована на острові Галіндез архіпелагу Аргентинські острови — на одній із кліматичних “гарячих точок” в Антарктиці з багаторічною аномальною тропосферою, руйнацією льодовиків, змінами екосистеми.

УАС “Академік Вернадський” посідає особливе місце у світовій мережі Всесвітньої Метеорологічної Організації (ВМО). Тут, починаючи від 1947 року, накопичено найдовший в Антарктиці безперервний ряд метеорологічних даних.

– Кілька десятків років тому мова йшла про “озонову діру” над Антарктикою, чи не так?

– Саме так. У 1980-х роках ще британці за допомогою наукової апаратури станції відкрили, власне, явище отої “озонової діри”, про яку Ви згадали. Тепер ці унікальні дослідження продовжують тут українські вчені. Сучасна геофізична обсерваторія, яку створено на базі станції, дає змогу досліджувати процеси у різних оболонках Землі. До складу обсерваторії входять унікальні полігони — електромагнітний, тектономагнітний, палеомагнітний, геодинамічний, гляціологічний, геомагнітна обсерваторія “Аргентинські острови”.

– А може УАС “Академік Вернадський” похвалитись сучасною апаратурою?

– Звичайно. Нині станція обладнана найсучаснішою геофізичною апаратурою, причому — вітчизняного виробництва. Комплексний підхід до вивчення Антарктичного регіону об’єднує тут вітчизняних та іноземних фахівців з геології, геофізики, геодезії, радіофізики, метеорології, біології…

– Досить широкий спектр!

– Так. Це дає змогу досліджувати широке коло проблем природничих наук у цьому унікальному регіоні. Вважаю за необхідне зазначити, що світовий рівень досліджень, які проводяться на УАС “Академік Вернадський”, є результатом плідної співпраці з провідними науковцями з багатьох розвинених країн світу — зокрема, США, Великої Британії, Норвегії, Японії, Польщі, Росії.

– Які найцікавіші результати роботи на УАС “Академік Вернадський”?

– Спробую розповісти, не надто втомлюючи наших читачів. Отже, на основі геологогеофізичних досліджень розроблено комплексні 3Dмоделі глибинної будови та відтворено схему геодинамічної еволюції Антарктичного півострова. За результатами виконання авторами у регіоні УАС палеомагнітних досліджень підтверджено гіпотезу утворення протоки Дрейка в олігоцені за рахунок дрейфу Південної Америки на північ відносно блоку Антарктичного півострова. Виявлено також значне переміщення Південно-Шотладських островів у східному напрямку щодо Антарктичного півострова у палеоценіеоцені.

– Пане Валентине, а чи зрозуміє нас з вами пересічний читач?

– Не знаю. Хтось пробіжить по рядках, а хтось, може, й до наукової літератури загляне. Зараз уточню ще дещо цікавіше: з використанням розробленої авторами гравітаційної томографії виявлено глибинні неоднорідності — плюми у верхній мантії Землі (на глибині 500 км). За результатами ехолокаційної і магнітної зйомок побудовано карти рельєфу морського дна і аномального магнітного поля у необстежених районах Західної Антарктики, у т.ч. поблизу УАС. Ці карти будуть використані при проведенні регіональних геологогеофізичних досліджень. У районі Антарктичного півострова виявлено ділянку, яка є перспективною на поклади нафти та газогідрати.

Важливі з точки зору плитової тектоніки результати отримані при вивченні сучасних рухів земної кори за даними GPS-спостережень. Встановлено, що у глобальному плані Антарктична плита обертається навколо фіксованого центру, а тектонічний блок Антарктичного півострова зазнає загального зміщення у північносхідному напрямку.

Окремої уваги потребують результати досліджень електромагнітних проявів геофізичних полів у Антарк тиці. Це далеко не весь перелік отриманих результатів...

– Я розумію... А тепер — ще трохи про Вашу участь у цій роботі.

– Я займаюся вивченням варіацій геомагнітного поля Землі, які (варіації) генеруються сейсмотектонічними процесами у земній корі — т. зв. тектоно-магнітні варіації. Вони спостерігаються перед землетрусами, виверженням вулканів. Їх можна виявити лише на спеціально створеній мережі спостережень — на тектономагнітному полігоні. Він функціонує у Закарпатській сейсмічній зоні, а також в інших країнах з високою сейсмічною активністю.

Оскільки регіони Західної Антарктики (передусім Антарктичного півострова) з точки зору геології вивчені дуже мало, то ми ініціювали проведення у регіоні УАС тектономагнітних досліджень для вивчення блокової будови та сучасної геодинаміки земної кори. Для цього в районі УАС ми з колегами створили тектономагнітний полігон (площею 600 кв. км), на якому систематично, під час сезонних морських антарктичних експедицій, виконували дослідження. Тож нам удалося виявити тектономагнітні аномалії, які за своєю інтенсивністю не мають аналогів у геофізичній науці. А ще вдалося оцінити на цій основі величину і напрямок тектонічних напружень у літосфері, виділити основні зони і розломи земної кори поблизу УАС.

– І що дають ці результати?

– Вони істотно розширюють знання у галузі взаємодії різних геосфер — як різних шарів атмосфери, так і приповерхових оболонок Землі з навколоземним космічним простором. Результати отримано завдяки розробці та впровадженню сучасних вимірювальних приладів та систем збору і обробки даних. Усе нове обладнання, програмне і методичне забезпечення розроблено і виготовлено в Україні.

Станція обладнана потужними діагностичними комплексами моніторингу електромагнітних полів, які не мають аналогів ні в Україні, ні в Антарктиці.

Більшість отриманих науковим колективом результатів опубліковано у провідних вітчизняних та зарубіжних наукових виданнях. За 1997—2014 рр. видано 7 монографій, у різних наукових журналах з’явилося понад 220 публікацій.

Комплексний підхід, що об’єднав фахівців із галузей геології, геофізики, геодезії, радіофізики, електромагнетизму та приладобудування, дозволив з єдиних позицій розглянути широке коло природознавчих проблем, які стосуються не тільки Антарктики. Розроблені в Україні та апробовані в Антарктиці сучасні апаратурні комплекси реєстрації варіацій геофізичних полів у часі, мобільні та малозатратні технології та методики геофізичних досліджень можуть бути задіяні при вирішенні широкого кола наукових і практичних проблем, у т. ч. при пошуках корисних копалин у різних регіонах земної кулі.

– Будемо сподіватися, пане Валентине, що й міжнародні організації гідно визнають Вашу з колегами діяльність. Дякую за інтерв’ю.

 

Замість епілогу. “Підводячи підсумки двадцятилітньої діяльності в Антарктиці, можна стверджувати, що нині Україна впевнено рухається до передових позицій світових антарктичних досліджень. Головне — не зійти з цієї дистанції. Завдяки вивченню Антарктики українська наука накопичила досвід, а Україна здобула і зберігає почесний статус антарктичної держави” (з доповіді Валентина Максимчука “Двадцять років в Антарктиці: основні досягнення та перспективи” на загальних зборах НТШ 3 грудня 2016 р.).

 

Бесіду вів Богдан Залізняк, керівник пресцентру

Західного наукового центру НАН України і МОН України, м. Львів

 

Довідка:

Нагадуємо, що Україна володіє однією антарктичною станцією «Академік Вернадський», що розташована на мисі Марина острова Галіндез.

Оскільки після розпаду Радянського Союзу Росія оголосила себе єдиною правонаступницею усіх антарктичних станцій СРСР, українські науковці втратили можливість проводити дослідження на власній станції.

Однак у 1996 році Україна змогла придбати британську станцію «Фарадей», причому за символічну ціну – 1 фунт стерлінгів, після чого станцію перейменували на честь першого президента НАН України.

Станція «Академік Вернадський» – це метеорологічна та географічна обсерваторія, що підтримується Україною в рамках Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2020 роки.

Система Договору про Антарктику включає низку прийнятих рекомендацій, угод, конвенцій та інших міжнародних правових документів, що уточнюють та доповнюють Договір, серед яких також й Конвенція про збереження морських живих ресурсів Антарктики.

Україна – одна з 29 країн, що мають статус консультативних сторін цього договору, тобто вона не просто його учасник, а й має голос при прийнятті рішень на щорічних самітах Антарктичного договору.

Метою Договору про Антарктику є  забезпечення наукових досліджень і збереження миру на континенті. Угода була укладена ще у 1959 році, однією зі сторін цього договору виступав Радянський Союз. Цей договір став першою міжнародною угодою з контролю над озброєннями, укладеною під час «холодної війни».

12 українських вчених-дослідників Антарктиди, серед яких геологи, геофізики, біологи, медики, інженери та інші фахівці, 1 квітня на рік вирушають в експедицію до Антарктики на станцію Вернадського.

Бюджет цьогорічної експедиції – 39,2млн грн.

Співробітництво Національного антарктичного наукового центру з міжнародними установами щороку набуває дедалі більшої динаміки. Сьогодні НАНЦ підтримує ділові контакти з дослідниками Антарктики з США, Китаю, Туреччини, Польщі, Аргентини, Болгарії, Словаччини, Словенії, Чехії, Чилі.

«Робота, яка ведеться в екстремальних умовах Льодового континенту, має велике значення для нашої науки та економічних перспектив держави. Наші дослідники сприяють подальшому розвитку України та піднесенню її на міжнародному рівні», –стверджує міністр освіти і науки Лілія Гриневич.

 

Джерело: журнал "Світогляд", № 4 (66), 2017 р.

<< Назад ... 2 ... 4 ... 6 ... 8 ... 10 ... 12 ... 14 ... 16 ... 18 ... 20 ... 22 ... 24 ... 26 ... 28 ... 30 ... 32 ... 34 ... 36 ... 38 ... 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 ... 62 ... 64 ... 66 ... 68 ... 70 ... 72 ... 74 ... 76 ... 78 ... 80 ... 82 ... 84 ... 86 ... 88 ... 90 ... 92 ... 94 ... 96 ... 98 ... 100 ... 102 ... 104 ... 106 Вперед >>