Основні напрями наукових досліджень ФМІ


Оголошення


Новини


Кабмін затвердив новий порядок державної атестації наукових установ

 

Відтепер оцінювати результати діяльності наукових установ будуть не Міністерства та Президії академій наук, а незалежні експертні групи. Якщо виявиться, що установа працює неефективно, її повинні будуть реорганізувати чи ліквідувати, і навпаки – у разі позитивної оцінки нарощуватимуть обсяги підтримки. Відповідне рішення ухвалив Уряд України 19 липня 2017 року, затвердивши Порядок проведення державної атестації наукових установ.

«Новий алгоритм атестації дозволить сформувати прозору та об’єктивну систему оцінювання наукових установ – незалежно від сфер їх підпорядкування. Вона покликана мінімізувати конфлікт інтересів та забезпечити певну єдність підходів до такого оцінювання. Наступним кроком стане встановлення залежності обсягів бюджетного фінансування державних установ відповідно до результатів їх атестації. Наразі це одне з ключових питань у побудові нової системи фінансування науки», – зазначив директор департаменту науково-технічного розвитку МОН Дмитро Чеберкус.

За його словами, під час оцінювання обов’язково враховуватимуть рівень кваліфікації наукових працівників, міжнародне співробітництво, практичну цінність результатів для держави, наукометричні та фінансово-економічні показники, матеріально-технічну базу.

Методику та критерії оцінювання найближчим часом підготують в МОН. Участь у їх розробці також візьмуть представники Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, НАН і галузевих академій, державних та інших зацікавлених органів. Неодмінно буде враховано й міжнародний досвід.

Як і раніше, атестація проводитиметься не рідше, ніж раз на 5 років. Вона буде обов’язковою для:

  • наукових установ державної, комунальної форм власності;
  • наукових установ, у статутних капіталах яких є частка, що належить державі;
  • наукових установ Національної академії наук, національних галузевих академій наук.

Інші наукові установи зможуть проходити державну атестацію за власною ініціативою.

Атестацію проводитимуть експертні групи та експертна комісія. До складу груп входитимуть фахівці та вчені, які мають відповідну кваліфікацію і стаж практичної роботи за спеціальністю не менше 5 років, представники МОН, НАНУ та галузевих академій, державних або інших зацікавлених органів.

Упродовж роботи групи, яка триватиме не більш ніж 45 днів, її учасники аналізуватимуть інформацію про діяльність наукової установи та оцінюватимуть її ефективність. Відтак експертна група надаватиме висновок, на основі якого експертна комісія визначатиме атестаційну оцінку та готуватиме остаточний висновок для затвердження МОН.

Варто відзначити, що експертні групи створюватимуться за різними напрямами діяльності, а оцінювання ефективності відбуватиметься з врахуванням специфіки різних галузей наук та особливостей діяльності наукових установ різних профілів.

Відповідно до Порядку, за підсумками оцінювання наукові установи класифікуватимуть на 4 групи:

  • наукові установи-лідери.
  • стабільні наукові установи, що можуть бути провідними за певними напрямами наукових досліджень.
  • наукові установи, що є унікальними у певній галузі, але демонструють невисокий рівень розвитку потенціалу.
  • наукові установи, для яких наукова, науково-технічна або інноваційна діяльність перестали бути основним видом діяльності, які не є унікальними у відповідній галузі та втратили перспективи розвитку. Такі установи протягом року мають бути реорганізовані чи ліквідовані.
90-річчя від дня народження вченого-математика В.Я. Скоробогатька, який у 1969р. створив та очолив відділ теорії диференціальних рівнянь у ФМІ НАНУ

17 липня 2017 року в Інституті прикладних проблем механіки і математики (ІППММ) імені Я.С. Підстригача НАН України (м. Львів) з нагоди 90-річчя від дня народження Заслуженого діяча науки України, доктора-фізико-математичних наук, професора Віталія Яковича Скоробогатька (1927–1996 рр.) відбулося спільне засідання Секції математики та математичного моделювання Західного наукового центру НАН України та МОН України, присвячене розвиткові теорії диференціальних рівнянь, теорії функцій і математичної фізики у західному регіоні України. Саме за цими напрямами працював В.Я. Скоробогатько.

Визнання наукової громадськості принесли вченому дослідження класичних та сформульованих ним нових проблем якісної теорії рівнянь із частинними похідними, застосування отриманих результатів у теоретичній фізиці, створення основ теорії гіллястих ланцюгових дробів – нового апарату в теорії функцій і обчислювальній математиці. У 1969 році В.Я. Скоробогатько створив та очолив відділ теорії диференціальних рівнянь у Фізико-механічному інституті НАН України, а потім – до кінця своїх днів – очолював його в ІППММ імені Я.С. Підстригача НАН України. Дослідник є автором трьох монографій. Його вчителями були дійсні члени Наукового товариства імені Шевченка М.О. Зарицький і В.Й. Левицький (автор першої математичної наукової статті українською мовою, опублікованої 1894 року), академіки Я.Б. Лопатинський та Б.В. Гнєденко, професори О.С. Кованько й Л.І. Волковиський.

Серед учнів В.Я. Скоробогатька – 11 докторів і 25 кандидатів наук, а до створеної ним наукової школи нині належать 83 доктори й кандидати наук, які працюють у НАН України, Національному університеті «Львівська політехніка» та Львівському національному університеті імені Івана Франка.

У засіданні до 90-річчя В.Я. Скоробогатька взяли участь понад 80 науковців. Було заслухано 10 доповідей, присвячених новітнім досягненням у теорії диференціальних рівнянь (П.І. Каленюк, С.Д. Івасишен, Г.П. Лопушанська, В.С. Ільків), конструктивній теорії функцій (Д.І. Боднар та Х.Й. Кучмінська), математичних проблем теорії відносності та астрофізики (В.О. Пелих, Р.М. Пляцко, Б.І. Гнатик, О.Л. Петрук), історії математики (Я.Г. Притула).

 

За інформацією ІППММ імені Я.С. Підстригача НАН України

Матеріали опублікували: Прес-служба НАН України

110 років від дня народження видатного ученого, заслуженого діяча науки і техніки Української РСР Карандєєва Костянтина Борисовича

Видатному ученому в області електричних вимірів і автоматичного контролю, члену-кореспонденту Академії наук України (1957) і Радянського Союзу (1958), заслуженому діячеві науки і техніки Української РСР (1954) Карандєєву Костянтину Борисовичу у 2017р. виповнилось би 110 років.

Чомусь у деяких джерелах містяться різні число і місяць народження вченого, але згідно інформації поданої у збірнику науково-інформаційних матеріалів, виданому з нагоди 50-річчя від дня заснування Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка зазначено, що Костянтин Борисович народився 18 липня 1907р.

Карандєєв К.Б. у 1930р. закінчив електротехнічний факультет Ленінградського політехнічного інституту ім. Калініна. Науковою роботою розпочав займатися ще будучи студентом (перша наукова робота — «Флора і фауна міських водоймищ»).

Викладав електротехніку та вимірювання у Ленінградському електротехнічному інституті і водночас у Ленінградському інституті іженерів зв’язку протягом 1936-1937рр. У 1937р. захистив кандидатську дисертацію і перейшов на роботу у Всесоюзний науково-дослідний інститут метрології ім. Д.І. Менделєєва (Москва, 1937-1942рр.), а згодом до Державного інституту мір та вимірювальних приладів (Москва, 1942-1944рр.).

У перші повоєнні роки приїхав до Львова і з 1944р. по 1948р. був деканом електротехнічного факультету Львівського політехнічного інституту.

Одночасно у 1944—1952 рр. завідував кафедрою електровимірювальних приладів.

Згодом у 1952 р. призначений деканом радіотехнічного факультету та завідувачем кафедри «Радіоприймальних пристроїв» (1952—1954 рр.).

Під його керівництвом організовано ряд навчальних та науково-дослідних лабораторій: методів електричних та магнітних вимірювань, вимірювання потужності та енергії, розробки та виготовлення унікальної гідроакустичної апаратури, згуртована плеяда молодих спеціалістів (Б.І. Блажкевич, Р.І. Крип’якевич, Г.Г. Максимович, Л.Я. Мізюк, О.М. Свенсон та ін.), які згодом стали кандидатами та докторами наук.

У 1951р. у новоствореному Інституті машинознавства та автоматики АН УРСР ( зараз – Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка) було організовано відділ автоматизації машинобудівної промисловості, що займався розробкою автоматичної апаратури для електророзвідки корисних копалин. У травні 1952р. його керівником став (за сумісництвом) проф. К.Б. Карандєєв, який обіймав цю посаду до 15 березня 1958р.     

 У 1953р. К.Б. Карандєєву присуджено науковий ступінь доктора технічних наук, а в 1954р. він здобув звання Заслуженого діяча науки і техніки УРСР.

У середині 50-х років напрям діяльності відділу уточнено та змінено його назву на “Автоматизація контролю та вимірювальна техніка”. Впродовж 1952-1956рр. тут були створені автоматичні прилади для вимірювання параметрів різних виробничих процесів під час геофізичної розвідки корисних копалин. Ленінградський завод “Геологорозвідка” деякі з них випускав серійно. Керований проф. К.Б. Карандєєвим колектив успішно виконав важливе державне завдання – створив вітчизняну апаратуру для аероелектророзвідки. Вагомі досягнення у цій царині стали основою обрання у 1957р. К.Б. Карандєєва членом-кореспондентом АН УРСР, а його наукова та науково-організаційна діяльність в ІМА АН УРСР послужила основою формування нового наукового напряму – фізикометрії.

У 1958р. в Сибірському відділенні АН СРСР було створено Інститут автоматики та електрометрії (Новосибірськ), очолити який запросили К.Б. Карандєєва. У березні 1958р. він став членом-кореспондентом АН СРСР. Тоді ж із групою науковців з ІМА АН УРСР виїхав зі Львова до Новосибірська.

У 1967р. К.Б. Карандєєв за станом здоров’я повернувся до Львова і останні два роки життя працював професором-консультантом у Львівському політехнічному інституті.

Він підготував понад 60 кандидатів та докторів наук, більшість з яких – під час роботи у Львові. Був засновником та головним редактором журналу “Автометрия” (Новосибірськ), членом редколегії журналів “Измерительная техника” та “Приборостроение” (Москва). Ним опубліковано понад 200 статей та 14 монографій.

Помер Костянтин Борисович 21 вересня 1969р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле №2.

За наукову роботу, спрямовану на оборону блокадного Ленінграду був нагороджений бойовою медаллю «За оборону Ленінграду».

К. Б. Карандєєв був нагороджений орденом Леніна (за участь у створенні Сибірського відділення АН СРСР) та медалями.

З нагоди 100-річчя від дня народження  Костянтина Борисовича Карандєєва у 2007р. найближчі соратники, учні, колеги і співробітники видали книжку:

Карандеев Константин Борисович: К 100-летию со дня рождения. Отв. редактор П.Е. Твердохлеб; Рос. акад. наук, Сиб. отд-ние, Ин-т автоматики и электрометрии. -- Новосибирск: Издательство СО РАН, 2007. --148 с. Серия "Наука Сибири в лицах".

Книжка надрукована у Росії, оскільки К.Б. Карандєєв протягом 10-ти років очолював Новосибірський інститут автоматики та електрометрії.

Книга містить біографічні відомості про К.Б. Карандєєва, характеристику його творчої спадщини, проблемні авторські статті, присвячені основам електричних вимірювань та вимірювальних інформаційних систем, практично повний список його монографій та інших наукових публікацій, а також спогади про К.Б. Карандєєва як про вченого, педагога, організатора, громадянина, знавця історії, літератури і музики, з цікавими подробицями його діяльності і побуту.

Справа життя цієї чудової людини, розвиваючись, триває в створеному ним інституті, в його учнях і співробітниках.

 

Довідкова інформація:

Фізико-механічний інститут: поступ і здобутки/ Під ред. В.В. Панасюка, НАН України, Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка. –Львів, 2001. – 432с.

<< Назад ... 2 ... 4 ... 6 ... 8 ... 10 ... 12 ... 14 ... 16 ... 18 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 ... 41 ... 43 ... 45 ... 47 ... 49 ... 51 ... 53 ... 55 ... 57 ... 59 ... 61 ... 63 ... 65 ... 67 ... 69 ... 71 Вперед >>