Основні напрями наукових досліджень ФМІ


Оголошення


Новини


К.т.н. Ольга Томченко розповіла про дистанційне зондування Землі. Вклад ФМІ НАНУ у даний напрямок досліджень.

Дистанційне зондування Землі як науковий напрям:

історія та значення в сучасному світі

Молодший науковий співробітник відділу системного аналізу Наукового центру аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України кандидат технічних наук Ольга Томченко розповіла в рамках відеолекторію від науково-популярного ресурсу Sciences.in.ua про те, як і з чого починалась історія досліджень нашої планети за допомогою космічних знімків та для яких потреб вони нині використовуються.

Дистанційне зондування Землі (ДЗЗ) – це спостереження нашої планети за допомогою знімальних пристроїв, встановлених на космічних апаратах та інших літальних об’єктах, яке дає змогу фіксувати зміни та визначати тенденції процесів, що відбуваються на поверхні Землі й над нею. Передісторія цього наукового напряму бере початок у 1858 р., коли Землю було вперше зафільмовано з парашута, а нового імпульсу він набув у роки Першої світової війни, коли дистанційне знімання використовувалося для потреб розвідки. На період Другої світової війни припадає вдосконалення знімальних пристроїв, поліпшення їхньої розрізнювальної здатності. Проте, власне наукове використання ДЗЗ почалася із запуском у 1972 році першого американського штучного супутника за програмою «Landsat».

Космічні знімки подібні до звичайних фотографій, але відображають Землю в різних спектральних діапазонах, яких налічується від 7 до 220, – пояснила О. Томченко. Застосування новітніх технологій у ДЗЗ дає змогу щоразу більше деталізувати об’єкти, зафіксовані на таких фотографіях. Наразі найкраща розрізненність сягнула вже позначки 40 см на 1 піксель. Для порівняння: раніше було 100, 10 і 1 км на 1 піксел, проте навіть такі значення вважалися задовільними, якщо йшлося, наприклад, про вивчення формування хмар або відповідності метеорологічних умов в атмосфері погодним умовам на Землі.

Зараз ДЗЗ використовується надзвичайно широко: за його допомогою відстежують, зокрема, природну й антропогенну трансформацію екосистем і перебіг та наслідки надзвичайних ситуацій. Місце й обсяг вирубки лісів і зелених насаджень, зміни русла ріки, масштаби пожежі при займанні торфовищ, обсяг розливу нафтопродуктів – все це й чимало іншого (в тому числі й того, чого не видно неозброєним оком, – наприклад, надмірно нагрітих або охолоджених ділянок земної поверхні, забруднення атмосферного повітря) дають змогу визначити й оцінити саме космічні знімки. Однак найцікавіше й чи не найважливіше у ДЗЗ – це можливість простежувати будь-які зміни в динаміці, охоплюючи також ретроспективу. В такий спосіб вивчається відновлення лісів, трансформація берегової лінії та один із її наслідків – зсування міждержавних кордонів, які пролягають уздовж русел рік, та інше. ДЗЗ є незамінним для огляду важкодоступних або небезпечних ділянок, наприклад території Зони відчуження навколо Чорнобильської АЕС. За словами О. Томченко, за космознімками, знятими в червоному й інфрачервоному діапазонах, можна визначити стан рослинності, а в середньому інфрачервоному діапазоні – зволоженість території.

ДЗЗ розвивається дуже швидкими темпами: якщо ще 5 років тому в навколоземному просторі працювало 20 космічних апаратів, котрі здійснювали постійну зйомку, то нині їх нараховується вже близько 300. Крім того, постійно розширюється спектр, в якому фільмується планета, збільшується розрізнювальна здатність, поліпшується якість отримуваних зображень. Не менш важливим є й те, що впродовж останнього часу космічні знімки стали значно доступнішими для споживачів такої продукції: коли в 1985 році використання цієї інформації було комерціалізовано, ціни на неї були дуже високими, а для українських науковців – фактично, недозволеною розкішшю. Нині знімки середньої розрізненності з деяких супутників (наприклад, супутника «Sentinel», нещодавно запущеного Європейським космічним агентством) безкоштовні для наукових досліджень. Якщо ж дослідження має довготривалий ретроспективний характер, то вчені найчастіше користуються базою даних, отриманих у межах американської програми Landsat.

О. Томченко також розповіла про власні наукові дослідження, об’єктом яких є водно-болотні угіддя, зокрема Київське водосховище. Аналізуючи космічні знімки, вчена дійшла висновку, що процеси, які відбуваються зараз у цій водоймі, можна оцінити радше позитивно, оскільки первісний стан русла Дніпра відновлюється.

 

У Фізико-механічному інституті ім. Г.В. Карпенка НАН України даною тематикою займається відділ методів та систем дистанційного зондування під керівництвом д.т.н., професора Русина Б.П.

Кредом відділу є розроблення методів та систем дистанційного зондування поверхні Землі та навколишнього простору для встановлення механізмів зміни оточуючого середовища під дією впливу природних та антропогенних факторів.

Основні напрямки досліджень:

  • дистанційне зондування;
  • цифрова обробка та розпізнавання зображень;
  • тривимірна реконструкція;
  • грід-технології;
  • екологічний моніторинг;

 

 

Науковий центр аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України

Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАН України

Кабмін затвердив новий порядок державної атестації наукових установ
Відтепер оцінювати результати діяльності наукових установ будуть не Міністерства та Президії академій наук, а незалежні експертні групи. Якщо виявиться, що установа працює неефективно, її повинні будуть реорганізувати чи ліквідувати, і навпаки – у разі позитивної оцінки нарощуватимуть обсяги підтримки. Відповідне рішення ухвалив 19 липня 2017 року, Уряд України, затвердивши Порядок проведення державної атестації наукових установ.
«Новий алгоритм атестації дозволить сформувати прозору та об’єктивну систему оцінювання наукових установ – незалежно від сфер їх підпорядкування. Вона покликана мінімізувати конфлікт інтересів та забезпечити певну єдність підходів до такого оцінювання. Наступним кроком стане встановлення залежності обсягів бюджетного фінансування державних установ відповідно до результатів їх атестації. Наразі це одне з ключових питань у побудові нової системи фінансування науки», – зазначив директор департаменту науково-технічного розвитку МОН Дмитро Чеберкус.
За його словами, під час оцінювання обов’язково враховуватимуть рівень кваліфікації наукових працівників, міжнародне співробітництво, практичну цінність результатів для держави, наукометричні та фінансово-економічні показники, матеріально-технічну базу.
Методику та критерії оцінювання найближчим часом підготують в МОН. Участь у їх розробці також візьмуть представники Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, НАН і галузевих академій, державних та інших зацікавлених органів. Неодмінно буде враховано й міжнародний досвід.
Як і раніше, атестація проводитиметься не рідше, ніж раз на 5 років. Вона буде обов’язковою для:
·   наукових установ державної, комунальної форм власності;
·   наукових установ, у статутних капіталах яких є частка, що належить державі;
·   наукових установ Національної академії наук, національних галузевих академій наук.
Інші наукові установи зможуть проходити державну атестацію за власною ініціативою.
Атестацію проводитимуть експертні групи та експертна комісія. До складу груп входитимуть фахівці та вчені, які мають відповідну кваліфікацію і стаж практичної роботи за спеціальністю не менше 5 років, представники МОН, НАНУ та галузевих академій, державних або інших зацікавлених органів.
Упродовж роботи групи, яка триватиме не більш ніж 45 днів, її учасники аналізуватимуть інформацію про діяльність наукової установи та оцінюватимуть її ефективність. Відтак експертна група надаватиме висновок, на основі якого експертна комісія визначатиме атестаційну оцінку та готуватиме остаточний висновок для затвердження МОН.
Варто відзначити, що експертні групи створюватимуться за різними напрямами діяльності, а оцінювання ефективності відбуватиметься з врахуванням специфіки різних галузей наук та особливостей діяльності наукових установ різних профілів.
Відповідно до Порядку, за підсумками оцінювання наукові установи класифікуватимуть на 4 групи:
·   наукові установи-лідери.
·   стабільні наукові установи, що можуть бути провідними за певними напрямами наукових досліджень.
·   наукові установи, що є унікальними у певній галузі, але демонструють невисокий рівень розвитку потенціалу.
·   наукові установи, для яких наукова, науково-технічна або інноваційна діяльність перестали бути основним видом діяльності, які не є унікальними у відповідній галузі та втратили перспективи розвитку. Такі установи протягом року мають бути реорганізовані чи ліквідовані.
105 років від Дня народження заслуженого діяча науки УРСР Блажкевича Богдана Івановича

Блажкевич Богдан Іванович (28.08.1912-10.10.1986).

Заслужений діяч науки (1976р.), доктор технічних наук (1964р.), професор (1965р.).

Видатний вчений в галузі теорії електричних кіл, один із фундаторів електротехнічної школи в західному регіоні України, яка виховала цілу плеяду вчених, що плідно працюють в академічних установах, вищих навчальних закладах та промислових підприємствах.

Працював у Фізико-механічному інституті НАН України з 1954р. З 1959р. по 1984р. – завідувач відділу теорії електричних кіл. Один із фундаторів сектора фізикометрії Інституту.

Богдан Іванович Блажкевич народився у селі Суботові Галицького району Івано-Франківської області в родині вчителів. Його батьки познайомились у 1911 році в селі Денисові на Тернопільщині. Мати, Іванна Бородієвич була на той час вже дебютуючою поетесою, збирачем фольклорних та етнографічних матеріалів.

Чоловік Іванни Блажкевич Іван Блажкевич (1881-1945) був управителем народних шкіл в Галичині, диригентом народних та учнівських хорів у Прошові, Купчинцях, Суботові, Ішкові, Денисові, популярним лектором серед населення.

В 1993 році встановлена літературна премія імені Іванни Блажкевич, а її ім'я заслужено увійшло в українські енциклопедичні та антологічні видання. Чоловік письменниці в 1914 році був мобілізований на війну в австрійську армію. На фронті попав у російський полон і повернувся додому з далекого Туркистану аж через вісім років. Після війни Іванна Блажкевич працювала вчителем у Станіславі (тепер Івано-Франківськ) у школі ім. М.Шашкевича. А коли повернувся її чоловік з полону, то вони знову їдуть у своє рідне село Денисів. Тут їхній син Богдан успішно закінчує початкову школу, а пізніше здобуває середню освіту в Тернопільській гімназії.

В гімназії бере діяльну участь у товаристві «Просвіти», у спортивних товариствах, оволодіває іноземними мовами, зокрема, німецькою, латинською, польською. Старанно вивчає математику і фізику.

Після закінчення Тернопільської гімназії поступає у Львівський політехнічний  інститут.

Незважаючи на навчання в інституті, він  бере активну участь у культурному житті рідного села, допомагає батькам у домашньому господарстві, особливо, у період збирання врожаю.

Ще студентом бере участь в електрифікації Тернополя. В 1939 році закінчує Львівський політехнічний інститут і залишається тут на викладацькій роботі по своїй спеціальності.

В 1945 році батько вченого передчасно помирає. Богдан, будучи викладачем Львівського політехнічного інституту, на жнива приїжджав до матері та сестри Дарини, щоб їм допомогти у зборі врожаю, щоб забезпечити матір, сестру і себе хлібом на цілий рік та значну частину зерна треба було здати державі. До кінця життя він часто приїжджав у рідне село Денисів до своєї мами.

В політехнічному інституті Богдан вливається у процес утвердження Львівської електротехнічної школи. В 1953 році успішно захищає кандидатську дисертацію. В 1954 році Б.Блажкевич був затверджений у вченому званні доцента кафедри теоретичної та загальної електротехніки. У цьому ж році він почав працювати по сумісництву старшим науковим співробітником Фізико-механічного інституту Академії Наук України, куди повністю перейшов на роботу завідуючим відділом у 1959 році.

У цьому академічному інституті найбільше розвинувся його талант як вченого. В 1961 році виходить з друку перша монографія Б.Блажкевича «Основні методи аналізу лінійних електричних кіл», яка зробила вченого досить авторитетним дослідником в наукових колах України та за її межами. Завдяки цій монографії він захищає у 1964 році звання доктора технічних наук. В 1965р. йому було присвоєно звання професора. Вчений поєднував свою дослідницьку працю з педагогічною, бо вів деякі курси фізики ще тривалий час у Львівському політехнічному інституті, де виховав цілий ряд сумлінних вчених, що здобули вчені звання кандидатів та докторів наук. Лише співробітниками керованого ним відділу згаданого академічного інституту було захищено дві докторські близько двадцяти кандидатських дисертацій. Окрім цього, Б.Блажкевич підготував дев'ять кандидатів наук для промислових підприємств Львова, Тернополя, Миколаєва. Це свідчило про його високий науковий авторитет та про тісні зв'язки з виробництвом.

В 1971 році виходить наступна монографія Б.І.Блажкевича «Топологічні методи аналізу електричних кіл».

В 1973 році у Львові виходить нова монографія Богдана Блажкевича «Методы анализа линейных электрических цепей с многополюсными элементами».

Тому, в журналі №4 «Наука і суспільство» за 1974 рік академік Володимир Панасюк вельми високо оцінює діяльність видатного вченого Богдана Блажкевича в галузі електричного кола та члена інтеркосмосу у своїй статті «Міцність матеріалів».

В 1977 році знову ж таки в Львові у співавторстві з Н.Мачернюком виходить його книга «Метод системных графов и его применения для анализа линейных систем».

А в 1979 році Б.Блажкевич видає монографію «Физические основы алгоритмов анализа электронных цепей».

17 червня 1976 року Богдану Блажкевичу було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки України. Власне, цим званням напередодні свого славного 90-річного ювілею вельми гордилась мати вченого Іванна Омелянівна Блажкевич. Свого часу вона згадувала, що її сина Богдана Блажкевича вже у 60-річному віці хотіли забрати в один із наукових центрів Росії як провідного вченого по його профілю і присвоїти звання академіка, але він відмовився і вирішив таки залишитися у Львові та продовжувати свою наукову діяльність із своїм дослідницьким колективом. За настирливою ініціативою та при безпосередній участі видатного вченого Богдана Блажкевича було створено міжвідомче цільове науково-виробниче об'єднання «Електронпроект», науково-технічну раду, яку він очолював. Це об'єднання стало координуючим центром діяльності науково-дослідних організацій, вузів та промислових підприємств західного регіону по створенню і впровадженню в народне господарство систем автоматизованого проектування радіоелектричної апаратури.

Провідним аспектом невтомної наукової діяльності доктора технічних наук Богдана Блажкевича залишились фундаментальні дослідження в галузі науки електричних кіл. Власне, результати цих серйозних досліджень знайшли широке використання у прикладних розробках. Діапазон його наукових інтересів був надзвичайно широким. Це магнітомодуляційні датчики, апаратура аероелектророзвідки, вимірювальні перетворювачі постійного струму, термоперетворювачі та інше, що знайшли широке використання в практиці народного господарства і дали країні значний економічний ефект.

В кінці 60-х років Б.І. Блажкевич започаткував в Фізико-механічному інституті роботи з космічного приладобудування. Завдяки його науковим розробкам були досягнуті значні успіхи зі створення комплексів апаратури для дослідження електричних полів у міжпланетній плазмі. Апаратура “Аврора”, “Терра”, АКПКР, ДИСЕУ та ін. успішно працювала на космічних станціях, супутниках та висотних аеростатах, зокрема під час виконання міжнародних проектів “Інтеркосмос”, “Марс”, “Космос”, експерименту САМБО”.

Б.І. Блажкевич опублікував 5 монографій, понад 250 наукових праць, має 50 авторських свідоцтв про винаходи. Серед його учнів 6 докторів і 28 кандидатів наук.

Був членом кількох наукових рад, редколегії міжвідомчих збірників, головою відповідних наукових секцій, був прикладом високого служіння вітчизняній науці та надзвичайно вимогливим до себе та своїх підлеглих.

Характерно, що всі свої лекції студентам, аспірантам він читав виключно українською мовою, нею він розмовляв і на вчених радах, зборах, симпозіумах, державних святах, ювілеях. Вчений багато зробив в галузі української наукової термінології в царині фізики і космонавтики.

Його ім'я заслужено увійшло в сучасні енциклопедичні видання, а його високий науковий доробок заслуговує на окреме монографічне дослідження.

 

Довідкова інформація:

1. Фізико-механічний інститут: поступ і здобутки/ Під редакцією В.В. Панасюка. – Львів, 2001. – 432с.

2. Хома В. Видатний український вчений Богдан Блажкевич //Наукові записки. - Тернопіль, 1997. - Кн.2., Ч.2. - С.245-247.

<< Назад ... 2 ... 4 ... 6 ... 8 ... 10 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 ... 33 ... 35 ... 37 ... 39 ... 41 ... 43 ... 45 ... 47 ... 49 ... 51 ... 53 ... 55 ... 57 ... 59 ... 61 ... 63 ... 65 ... 67 ... 69 ... 71 Вперед >>