Основні напрями наукових досліджень ФМІ


Оголошення


Новини


Відбулося засідання Вченої ради ФМІ НАНУ

 

22 березня 2018 р.

у головному корпусі ФМІ НАН України

відбулося

засідання Вченої ради Інституту

 

На засіданні Вченої ради ФМІ НАН України були розглянуті такі питання:

1. Учений, організатор науки, громадський діяч – до 90-річчя з дня народження О.М. Романіва.

Доп. Г.М. Никифорчин

2. Інформація про Загальні збори НАН України 5-7 березня 2018 р.

Доп. З.Т. Назарчук

3. Про створення лабораторії механічних випробувань.

Доп. В. Р. Скальський

4. Про результати конкурсу на поточні вакансії на здобуття стипендій НАН України і Президента України для молодих учених.

Доп. З.Т. Назарчук

5. Про результати конкурсу на заміщення вакантних посад:

– старшого наукового співробітника у відділі №15;

– наукових співробітників у відділах №7 та №17;

– молодшого наукового співробітника у відділі №11.

Доп. В.Р. Скальський

6. Оголошення конкурсів на заміщення посад у наукових відділах:

  • наукових співробітників у відділах №5 і №12;

Доп. Я.Л. Іваницький, Л.І. Муравський

  • старшого наукового співробітника у відділі №3.

Доп. Г.М. Никифорчин

 

До 90-річчя від дня народження видатного українського вченого та громадського діяча Олега Романіва

ОЛЕГ РОМАНІВ – НАУКОВЕЦЬ, ОРГАНІЗАТОР НАУКИ, ЛЮДИНА

21 березня 2018р. виповнилося б 90 років Олегові Миколайовичу Романову – видатному українському вченому, активному організаторові науки та громадському діячеві.

Народився вчений у м. Сокаль на Львівщині (тоді – у складі Польщі) у родині вчителів. Його дитинство проходило у Варшавському воєводстві, де батьки вчителювали. 1939р. родина повернулася до м. Сокаля, де О.Романів навчається у місцевій гімназії, а в 1945р. закінчує з відзнакою Сокальську середню школу, яку нині названо його іменем.

Від 1945 до 1950р. Олег Романів навчався у Львівському політехнічному інституті, який закінчив із відзнакою, отримавши диплом інженера-механіка. З 1950 по 1953р. Олег Романів був аспірантом Львівського політехнічного інституту. Його науковим керівником і вчителем був відомий учений у галузі механіки деформівного тіла, згодом академік Киргизької академії наук М. Леонов.

З 1956р. вчений працює у Фізико-механічному інституті ім. Г.В. Карпенка (ФМІ) на посаді молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника, завідувача науковою лабораторією, завідувача наукового відділу, заступника директора інституту з науково-дослідної роботи. Він не залишив свій рідний колектив до останніх днів свого життя. За день до смерті О. Романів брав участь у роботі Міжнародної конференції у м. Києві. 3 листопада 2005 року, перебуваючи у розквіті творчих сил і активно працюючи, Олег Романів відійшов у вічність.

Олег Романів – доктор технічних наук (з 1970р.), професор (з 1973р.), член-кореспондент НАН України (з 1985р.), голова Наукового товариства ім. Шевченка (1989-2005), почесний член товариства. Він лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки (1976, 1995), премії ім. Г.В.Карпенка НАН України (1988), заслужений діяч науки і техніки України (1998).

Наукова, науково-організаційна діяльність Олега Романова тісно пов’язана з ФМІ, а також з відновленням діяльності і розбудовою Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, головою якого він був обраний у 1989р.

Олег Романів – один із провідних українських вчених механіків-матеріалознавців, відомий в Україні та за її межами дослідник міцності конструкційних матеріалів. Він доклав багато зусиль у розвиток науки про фізико-механічні властивості матеріалів, зокрема структурної механіки руйнування та міцності матеріалів, а також у розроблення методів мікрофрактографії змін структур сталей і сплавів, зумовлених їх деформуванням та руйнуванням. Саме його дослідженнями започатковано вивчення взаємозв’язку між характеристиками тріщиностійкості матеріалів і параметрами мікроструктури матеріалу.  Про ці проблеми науковець неодноразово повідомляв на вітчизняних і закордонних (США, Австралія, Японія) симпозіумах. 

О. М. Романів зробив важливий внесок у розвиток сучасних підходів у фізико-хімічній механіці матеріалів, що базуються на дослідженні нових характеристик корозійної тріщиностійкості матеріалів, а також створенні сучасних методів захисту від корозії металевих виробів. Упродовж 1977–2003 рр. він був головою комісії Держстандарту СРСР з проблем формування стандартних методів визначення механічних характеристик конструкційних матеріалів. Завдяки його зусиллям ФМІ реалізував низку своїх розробок у вигляді відповідних нормативних документів з проблем корозії та тріщиностійкості матеріалів і одержав всесоюзне визнання провідної наукової установи у цій галузі науково-технічного прогресу.

Особлива заслуга О. М. Романіва у налагодженні науково-технічного співробітництва ФМІ із зарубіжними науковими інституціями та вченими. Це дало можливість ФМІ виступити ініціатором проведення у Львові Першого радянсько-англійського семінару з проблем корозійної втоми матеріалів, який відбувся у 1980 р. Він зробив суттєвий внесок у підготовку та проведення 8-ої Міжнародної конференції (всесвітнього конгресу) з механіки руйнування матеріалів і міцності конструкцій, організатором якої був ФМІ як базова організація. 

У науковому доробку Олега Романова понад 400 наукових праць і авторських патентів, серед них 16 монографій і довідникових видань. В 1970-х роках він опублікував дві монографії українською мовою, що було незвичним у той час для української технічної науки.

Чи не найбільшою подією у житті Олега Романіва було відродження діяльності Наукового товариства ім. Шевченка (21 жовтня1989 р.), яке ініціювала велика група науковців ще в останніх роках існування СРСР.  Обраний його першим головою, він залишився на цій посаді до останнього дня життя.  Завдяки його підприємливості, працьовитості та видатним організаційним здібностям Товариство досягло значних успіхів у науковій та видавничій діяльності. З 1992 р. він також генеральний секретар Світової Ради НТШ, редактор таких видань, як “Вісник НТШ”, “Хроніка НТШ” (у цих виданнях уміщено численні його науково-публіцистичні статті), низки випусків серійного видання “Праці НТШ”, член редколегії “Енциклопедії сучасної України”.

О. Романіву належить ініціатива перевидання “Енциклопедії українознавства” (1993–2003, т. 1–11), ряду важливих монографічних праць, які були видані за кордоном у 1950–1980-х рр., що відіграли вагому роль у національній науці, але були недоступні українському читачеві в часи радянського тоталітаризму. О. Романів писав до них вступні статті та коментарі, часто був їх редактором. Серед цих праць: “Українська Галицька армія” Л. Шанковського (1999), “Змагання за українські університети в Галичині” В. Мудрого (1999), “Національний гимн “Ще не вмерла Україна…” та інші українські гимнові пісні” В. Трембіцького (2003) та ін. Список перевидань промовистий. Водночас голова НТШ в Україні бере участь у таких джерелознавчих збірниках, як “Народовбивство в Україні. Офіційні матеріали про масові вбивства у Вінниці” (1995), “Надбужанщина. Історично-мемуарний збірник” (т. 4, 2004), “Відлуння голодомору-ґеноциду. 1932–1933 рр. Етно-культурний наслідок голодомору в Україні” (2005), спогади Л. Окіншевича, Люби Комар, М. Семчишина та ін., збірник “Зеновія Франко (1925–1991)”. О. Романів – автор двох монографічних праць про життя і діяльність Івана Фещенка-Чопівського (спільно з І. Богун, вийшла друком у серії “Визначні діячі НТШ”) та “Західноукраїнська трагедія 1941” (спільно з І. Федущак), з-під його пера вийшла низка брошур, присвячених державотворчим, суспільно-політичним, економічним, мовно-культурологічним та іншим злободенним питанням нашого сьогодення. Остання брошура “Львівський Ставропігіон: національна традиція та нові перспективи” вийшла друком у день його смерті.

Тема дослідження трагічної долі та мучеництва українського народу була домінантою у працях О. Романіва із суспільно-історичної тематики. Він пристрастно закоханий у свою країну, народ, був великим її патріотом, хоч про це ніколи не говорив. Особливо хвилювали його забуті імена як української політичної еліти, так і простих людей.

Водночас О. Романів безоглядно присвячував себе проблемі збереження для нашої культури духовних скарбів. Він задумав створити при НТШ колекцію надходжень приватних архівів. Засвідчують це не лише його друковані праці, але й особисте колекціонування пам’яток образотворчого й ужиткового мистецтва. Саме за його підтримки при НТШ засновано Інститут колекціонерства (2003), який нині вже запропонував декілька вагомих проектів. НТШ за керівництва О. Романіва було ініціатором спорудження пам’ятника М. Грушевському у Львові, пам’ятних таблиць В. Кубійовичу, В. Старосольському, І. Раковському та ін.

О. Романів багато зробив для розбудови інфраструктури НТШ у Львові, освоєння будинків, організації видавничого комплексу Товариства, сприяв появі численних обласних осередків НТШ в Україні, піклувався про тісні контакти з НТШ в Америці, Канаді, Австралії. Він постійно дбав про утвердження НТШ як національно заанґажованого громадського сектора української науки.

О. Романів – яскрава, багатогранна й самобутня постать, що залишила по собі глибокий слід на ниві української науки і культури. І це стосувалось як точних, так і гуманітарних дисциплін. Був дослідником-аналітиком, а водночас людиною широких знань. Завдяки багатогранності свого таланту він відгукується на найрізноманітніші проблеми, що їх ставить життя – перед науковцем-дослідником, організатором науки, громадянином. Ішов він у житті широкою дорогою, а “Дорога – це життя” – навчає давня мудрість. У О. Романіва це життя було завжди творчим і суспільно корисним. Обсяг роботи Олега  Романіва вражає, тимпаче, коли зважимо, що основне його заняття – уже згадані проблеми матеріалознавства. А ще він бере активну участь у суспільно-політичній діяльності. Гортаючи періодику, не раз натрапляємо на його публікації, присвячені проблемам державотворення. У багатогранній діяльності Олега Романіва дивує передусім різнобічність його зацікавлень: від матеріалознавства та конструктивної міцності металів – і до всього нематеріального, що у сфері слова.

Олег Миколайович належав до всебічно обдарованих людей, якому ніщо людське не було чуже. Типовий інтелектуал з широким світоглядом у багатьох ділянках знань і життя, Олег Романів – великий життєлюб – був товариською людиною, яка вміла об’єднувати людей, навіть тих, які мали б бути його недоброзичливцями. У товаристві вмів поговорити на поважні теми, а водночас і повеселитися у притаманній тільки йому легкоіронічній та добродушно-фривольній манері.

Творчий інтелект, ерудиція і глибокий аналітичний розум дали можливість Олегу Миколайовичу Романіву досягнути значних наукових висот і зайняти достойне місце у науковій еліті України та ввійти до когорти видатних учених сучасності.

 

1. Зіновій Назарчук. Олег Романів – науковець, організатор науки, людина // Вісник НТШ, число 50, ст. 39–43.

2. Г. М. Никифорчин. Внесок О. М. Романіва у розвиток української науки //

Фізико-хімічна механіка матеріалів. – 2013. – № 6.

3. Олег Антонович. Олег Миколайович Романів (1928–2005) // Наукова електронна бібліотека ст. 871–873. (http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/15252/53-Romaniv.pdf?sequence=1)

Вітаємо з успішним захистом дисертації м.н.с. відділу №10 ФМІ НАНУ ГАВРИЛЮК М.Р.

 

21 березня 2018р.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.226.02

Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України

відбувся прилюдний захист дисертації

м.н.с. лабораторії водневої стійкості конструкційних сплавів відділу №10

“Фізичних основ руйнування та міцності матеріалів в агресивних середовищах”

 

ГАВРИЛЮК Марії Романівни

 

“РОЗРОБЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ

ЗМАЩУВАЛЬНО-ОХОЛОДЖУЮЧИХ РІДИН

ПІДВИЩЕНОЇ ПРОТИКОРОЗІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ДЛЯ

    МЕХАНІЧНОЇ ОБРОБКИ СТАЛЕЙ ЕНЕРГОУСТАНОВОК”,

 

поданої на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю

05.17.14 – хімічний опір матеріалів та захист від корозії

 

Науковий керівник:

д.т.н., професор БАЛИЦЬКИЙ Олександр Іванович.

Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАН України,

завідувач лабораторії водневої стійкості конструкційних сплавів

відділу фізичних основ руйнування та міцності матеріалів в агресивних середовищах, м. Львів.

 

Офіційні опоненти:

д.т.н., доцент КУРМАКОВА Ірина Миколаївна,

Чернігівський національний університет МОН України,

завідувач кафедри хімії, м. Чернігів

 

к.т.н., ст.н.с. МЕРЦАЛО Іванна Павлівна,

Національний університет “Львівська політехніка” МОН України,

завідувач навчально-наукової лабораторії кафедри фізичної хімії, м. Львів

 

ВІТАЄМО З УСПІШНИМ ЗАХИСТОМ!

<< Назад ... 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 23 ... 25 ... 27 ... 29 ... 31 ... 33 ... 35 ... 37 ... 39 ... 41 ... 43 ... 45 ... 47 ... 49 ... 51 ... 53 ... 55 ... 57 ... 59 ... 61 ... 63 ... 65 ... 67 ... 69 ... 71 ... 73 ... 75 ... 77 ... 79 ... 81 ... 83 ... 85 ... 87 ... 89 ... 91 ... 93 ... 95 ... 97 ... 99 ... 101 ... 103 Вперед >>