Основні напрями наукових досліджень ФМІ


Оголошення


Новини


На горі Піп Іван на межі Івано-Франківщини та Закарпаття мають відновити обсерваторію

На горі Піп Іван

(на межі Івано-Франківщини та Закарпаття)

триває реконструкція обсерваторії,

яку розпочали ще в 2012 р.

 

Про це передає Еcпресо.TV.

Після відновлення обсерваторії там зможуть проходити практику та займатися наукою українські та польські студенти. Ця обсерваторія належить до Прикарпатського університету. Відновлення обсерваторії на горі Піп Іван сприятиме розвитку української науки та покращенню міжнародних відносин.

На цьому наголосила Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич під час візиту до обсерваторії у межах 4-го карпатського форуму народовладдя https://www.unian.ua/society/2067446-na-ivano-frankivschini-proyshov-4-y-karpatskiy-forum-narodovladdya.html , що тривав 4-5 серпня 2017р.

Зокрема, цього року заплановано встановлення метеорологічного обладнання, а надалі й  астрономічного телескопу, який працюватиме на об’єкті.

Окрім астрономічно-метеорологічних спостережень, планується створити науковий центр, де досліджуватимуть флору і фауну Карпатського національного природного парку, екологію регіону тощо.

Реалізацією проекту займається Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника спільно з Варшавським університетом. Після відновлення обсерваторії студенти навчальних закладів зможуть проходити в установі практику і проводити наукові дослідження.

Також на базі обсерваторії вдосконалять цілодобовий рятувальний пост, який відтепер стане й цілорічним. Там ще з середини 2016 року рятувальники проводять пошукові, профілактичні роботи та дають поради мандрівникам.

 

До речі, нагадаємо, що 21 серпня 2017 року відбудеться найдовше затемнення Сонця в історії. Вчені прогнозують, що Місяць затулить Сонце на 1,5 години. Очікується, що сонячна корона буде в кілька разів більшою, ніж під час попередніх затемнень.

Де і як можна буде побачити затемненя?

Спостерігати за сонячним затемненням 21 серпня зможуть тільки ті, хто перебуває на території США, а також частково в Західній Європі та Південній Америці. В Україні його видно не буде. До речі, місто Карбондейл у США стане унікальним місцем, де спостерігатимуться 2 повних сонячних затемнення протягом 7 років – у 2017 і 2024 роках. В момент і в точці найбільшого затемнення напрямок на сонце (азимут) становитиме 198°, а висота сонця над горизонтом становитиме 64°.

Улямівські студії з комп’ютерного моделювання м’якої речовини

 

 

Протягом 21–24 червня 2017 року у Львові відбулися

Улямівські студії з комп’ютерного моделювання м’якої речовини,

організовані Інститутом фізики конденсованих систем (ІФКС) НАН України спільно

зі Львівським національним університетом імені Івана Франка,

Національним університетом «Львівська політехніка»,

Львівською міською радою,

Центром Гуґо Штайнгауза Вроцлавського університету науки і технологій та

Hi-Tech Office Ukraine.

 

Тематика заходу охоплювала: багатомасштабне молекулярне моделювання; першопринципне ab initio моделювання та квантові розрахунки; нові алгоритми комп’ютерного моделювання; моделювання на поверхнях розділу між твердим тілом і м’якою речовиною; мікроскопічне та мезоскопічне моделювання біологічних систем, води, електролітів і сполук із водневими зв’язками; історичні аспекти комп’ютерного моделювання.

У студіях узяли участь дослідники з Австрії, Великої Британії, Іспанії, Італії, Мексики, Німеччини, Польщі, США, України, Франції, Чехії та Швейцарії, які працюють у галузі комп’ютерного моделювання колоїдних дисперсій, полімерів, біологічних систем, води та різноманітних водних систем.

Цей науковий форум було присвячено 70-річчю від часу винаходу методу Монте-Карло – одного з найпоширеніших методів комп’ютерного моделювання. Серед авторів цього методу був Станіслав Улям (1909–1984), який народився й навчався у Львові, закінчив Львівську політехніку, а 1933 року захистив там докторську дисертацію з математики. Після переїзду у 1939 році до США, С. Улям, працюючи в межах проекту «Manhattan» у Лос-Аламоській лабораторії, сформулював ідею про те, що в достатньо складних (з огляду на величезну кількість можливих варіантів) задачах фактична вибірка є значно ефективнішою для знаходження правильного розв’язку, ніж прямий перебір усіх можливих варіантів. Із появою перших комп’ютерів цю ідею було реалізовано в рамках алгоритму, який і дістав назву методу Монте-Карло.

С. Улям – один із найяскравіших представників Львівської математичної школи, який, окрім проекту «Manhattan», працював також над проектом «Super», у якому став співавтором патенту на водневу бомбу, та проектом «Orion», де був причетним до розроблення технології космічних літальних апаратів. Що ж стосується науково-математичного Львова, то С. Улям відкрив його світові через Шотландську книгу, яку переклав англійською і в 1958 році опублікував як препринт Лос-Аламоської лабораторії. І тому дуже символічно, що перша лекція на Улямівських студіях, прочитана професором математики Львівського національного університету імені Івана Франка Михайлом Зарічним, була присвячена саме С. Уляму, важливим віхам його життєвого шляху, аналізові його наукових здобутків і феномену Львівської математичної школи першої половини ХХ століття.

Студії тривали на двох локаціях – у Національному університеті «Львівська політехніка» та Львівському національному університеті імені Івана Франка. Молоді дослідники, які долучилися до заходу, мали можливість прослухати лекції класиків комп’ютерного моделювання – Даана Френкеля (Кембридж, Велика Британія), Джованні Чіккотті (Рим, Італія) й інших, – а також представити власні наукові доповіді. Учасники студій також ознайомилися з меморіальними місцями у Львові, пов’язаними з С. Улямом, і відвідали славетну Шотландську кав’ярню, в якій колись збиралися львівські математики.

Проведення Улямівських студій із комп’ютерного моделювання м’якої речовини у Львові продовжило серію робочих нарад, метою яких є відзначення внеску Львова, його університетів і дослідників у світову науку. Крім імені С. Уляма, до Львова в такий спосіб уже повернулися імена професорів Львівського університету – першовідкривача термотропних рідких кристалів Юліуша Планера й автора теорії бровнівського руху і теорії критичної опалесценції Мар’яна Смолуховського.

Організатором цих заходів традиційно виступив доктор фізико-математичних наук Андрій Трохимчук (ІФКС НАН України).

 

 

За інформацією ІФКС НАН України

Матеріали опублікували: Прес-служба НАН України

Наука має врятувати Україну, - стверджує академік НАН України Юхновський І.Р.

Доповідь академіка НАН України, 

радника Президії НАН України,

почесного директора Інституту фізики конденсованих систем НАН України

ЮХНОВСЬКОГО Ігора Рафаїловича

на Загальних зборах Національної академії наук України

 

 

НАУКА МАЄ ВРЯТУВАТИ УКРАЇНУ

 

Шановний Борисе Євгеновичу!

Шановна Президіє! Вельмишановне товариство!

Зараз я працюю радником Президії НАН України. З того часу, як я покинув Верховну Раду та Інститут національної пам’яті й повернувся до науки, мені вдалося розв’язати кілька важливих задач з теоретичної фізики. Я зробив опис процесу виникнення краплі рідини при стисканні газу і бульбашки газу, яка утворюється, якщо рідина розширюється; описав, як у всіх цих процесах відповідним чином змінюються їхні характеристики, змінюється рівняння Ван-дер-Ваальса — рівняння стану. Разом з тим я сьогодні займаюся проблемою Конституції України, оскільки вважаю, що Україна має починатися знову, а отже, повинна мати нову Конституцію. Хотів би просити вас дати мені можливість доповісти про цю роботу перед Президією НАН України, адже це надзвичайно важливе і нагальне питання. Крім того, я займаюся проблемою сміття. Ви всі знаєте, як гостро ця проблема стоїть сьогодні у нашому місті Львові, як серйозно воно потерпає від цього. Згідно з другим принципом термодинаміки, енергію не можна перетворити на корисну роботу, уникнувши при цьому відходів. Отже, ця проблема є дуже небезпечною для людства загалом.

Однак сьогодні я хотів би коротко сказати про той стан, в якому зараз опинилася держава Україна. За радянських часів економіка України була частиною планової економіки Радянського Союзу, і все якось більш-менш злагоджено працювало, оскільки система була замкнена. Як тільки після розпаду СРСР система розкрилася, виявилося, що українська продукція не є конкурентоспроможною, насамперед з точки зору якості виробництва. І за всі роки, що минули, ми дуже мало зробили для того, щоб змінити ситуацію на краще. Зараз ми фактично досягли дна, від якого треба відштовхнутися і покласти новий початок. Що може нас врятувати? За що нам хапатися? Я вважаю, що наш порятунок пов’язаний з двома напрямами — сільське господарство й харчова промисловість та наука.

Що стосується першого напряму, то землеробство на території України існувало споконвіку, починаючи з трипільської культури в IV–ІІІ тисячоліттях до нашої ери. Латиною орна земля називалася rus, що співзвучно з назвою нашої землі — Русі, на якій здавна жили землероби. Наше сільське господарство може давати продукцію з дуже високою біологічною цінністю, яка буде широко затребуваною у світі.

Тепер хочу зупинитися на проблемах науки. Шановне панство, доки з боку державної влади не буде довіри до української науки і необхідності, затребуваності в її допомозі, держава не зможе нормально існувати. У людини є дві характеристики — мудрість і знання. Мудрість споконвіку існувала в різних людських формаціях, знання набуваються завдяки постійному надходженню нової інформації, подібно до того, як до рослин надходить сонячне світло і вони засвоюють та перетворюють його в процесі фотосинтезу. Мушу визнати, що мене вкрай дивує поведінка влади та її ставлення до нашого сьогоднішнього зібрання. Я пам’ятаю радянські часи, коли перший секретар ЦК Компартії, глава Уряду і голова Верховної Ради були присутні на Загальних зборах Академії наук. І я не можу зрозуміти, як це заступник глави Адміністрації Президента, особа з перших десятків у державі, відчитавши звернення Президента, встає і йде собі додому. Це недопустимо. Проте, з іншого боку, наша поведінка якоюсь мірою сприяє цьому. Ось, скажімо, ми відкрили наше сьогоднішнє урочисте засідання, але відкрили його без гімну держави. А державний гімн має лунати на засіданнях академічної спільноти...

Я належу до Ініціативної групи «Першого грудня», і нещодавно ми мали зустріч з Президентом України. Кожен з нас говорив відверто, говорив про те, що вважав найважливішим. Не все було однаково позитивно сприйнято шановним паном Президентом, але це цілком природно, адже ми всі люди, а в людей мають бути різні погляди, врешті, й ми самі можемо в чомусь помилятися. Так от, ми звернули увагу пана Президента на недопустимий факт масового відтоку з України молодих спеціалістів. Ці молоді люди мають знання і їдуть за кордон, тому що там на них чекають, тому що там вони є затребуваними, тому що всі без винятку провідні держави світу приділяють надзвичайно велику увагу науці. Наука може врятувати і Україну. І я, і мої колеги неодноразово говорили про те, що наукову молодь необхідно втримувати в Україні. По-перше, молодим людям слід дати нормальну зарплату, щоб вони могли самі вижити й забезпечити свою родину. По-друге, їм потрібні помешкання. Президент відгукнувся на ці пропозиції. Того ж дня він разом з Борисом Євгеновичем Патоном говорив про створення відповідних фондів для молодих учених і сказав нам таке: «В Академії є незайняті території і пусті приміщення, ви можете використати все це для будівництва житла для молодих учених». Я спитав Президента, чи можна розповісти про це всім керівникам академічних установ, чи можна їм сказати, що вони мають право запрошувати приватні організації для будівництва житла для молодих учених? Він відповів: «Так, можете».

Шановні друзі! Я хочу сказати, що Україна є дуже давньою країною. У різні часи по нашій території пройшли найрізноманітніші народи та численні завойовники — кімерійці, скіфи, сармати, гуни, авари, варяги, поляки, росіяни, угорці, румуни. І врешті-решт у 1991 р. ми вперше здобули незалежну державу. Ми стали нацією. Проте є велика різниця між народом і нацією. Народ може бажати і говорити що завгодно. Нація — це дисциплінована система, яка органічно розуміє необхідність впорядкування, необхідність підкорюватися закону, необхідність урядової субординації, тобто поважання керівника. Я хотів би, щоб Академія наук була застрільником, який показує всій нації, як потрібно поводитися.

Я народився і навчався у Польській державі, потім на Волинь прийшли перші «совєти», далі була німецька окупація, потім знову радянський період, тепер я живу в незалежній Україні. І маю визнати, що найкраще мені живеться саме у своїй незалежній державі. Дуже хотів би, щоб усі ми стали патріотами України. Хтось скаже, що йому, мовляв, уже запізно. Ні, пізно ніколи не буває! Я хотів би, щоб тут завжди розвивався прапор України, щоб він не був десь у кутку захований, а стояв за плечима у президента Академії. Я хотів би, щоб тут звучав державний гімн і лунала українська мова.

На початку виступу я казав, що українське зерно має найбільшу біологічну цінність, воно росте на цій неймовірно плодючій землі, на якій ми живемо і яка, я впевнений, дасть нам можливість знову піднятися. Я хотів би звернутися до всіх присутніх і попросити: починайте говорити на роботі українською мовою, бо ми, науковці, маємо бути прикладом для всіх інших. Учені є «мозком» держави, її найрозумнішими людьми, до яких дослухається решта. Тому почніть говорити українською, спробуйте це.

Дякую за увагу!

 

Вісник НАНУ, 2017р., №5, ст.33-35

ftp://ftp.nas.gov.ua/akademperiodyka/Downloads/Visnyk_NANU/downloads/2017/PDF_Visn_5-2017/Visn_5-2017+9_Yuhnovsky.pdf

<< Назад ... 2 ... 4 ... 6 ... 8 ... 10 ... 12 ... 14 ... 16 ... 18 ... 20 ... 22 ... 24 ... 26 ... 28 ... 30 ... 32 ... 34 ... 36 ... 38 ... 40 ... 42 ... 44 ... 46 ... 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 ... 69 ... 71 ... 73 ... 75 ... 77 ... 79 ... 81 ... 83 ... 85 ... 87 ... 89 ... 91 ... 93 ... 95 ... 97 ... 99 ... 101 ... Вперед >>