Основні напрями наукових досліджень ФМІ


Оголошення


Новини


З нагоди 50-ліття СКУ у Львові відзначили Дні української діаспори та провели міжнародну конференцію у Львівській політехніці

У Львові 27 серпня 2017р.

офіційно відкрили

Дні української діаспори

з нагоди 50-ліття Світового Конґресу Українців (СКУ). 

На площі біля пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому відбулись урочистості за участі очільника СКУ Євгена Чолія, голови Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютки, ректора Львівської політехніки Юрія Бобала, духівництва та громадськості.

 

У Львівській політехніці 28 серпня 2017р. розпочалася Міжнародна науково-практична конференція «СКУ в 50 років і далі: Європейський контекст», що проходить в рамках Днів української діаспори. Українців, які прибули до Львова з різних куточків світу, вітали представники влади та громадськості. Урочисте відкриття конференції розпочалося з молитви та гімну України у виконанні Народного чоловічого хору «Орфей». Хвилиною мовчання присутні вшанували і Героїв України, які загинули на Майдані та війні на Донбасі.

Організатором конференції Світового Конґресу Українців багато років поспіль є Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків (МІОК), зокрема, багато зусиль докладає для налагодження зв’язків та співпраці українців у світі директор МІОКу Ірина Ключковська.

Президент Світового Конґресу Українців Євген Чолій сказав, що це перша конференція в рамках святкування з нагоди 50-річчя СКУ. За його словами, подальші конференції будуть проходити в Нью-Йорку, Бразилії, Брюсселі. На цих конференціях будуть аналізувати зроблене впродовж 50 років існування СКУ та визначати пріоритети на майбутнє. Президент СКУ підкреслив, що їхнє завдання – допомогти Україні захистити свої кордони, відновити територіальну цілісність та сприяти процесам євроінтеграції. Він відзначив, що Дні української діаспори у Львові проходять на високому рівні.

Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе привітала Світовий Конґрес Українців з ювілеєм і зазначила, що ця дата є свідченням того, який непростий шлях було пройдено до незалежності України. «Нам щодня зараз доводиться відстоювати право нашого народу бути собою, бути українцями. Ми вдячні, що у цій боротьбі ви є завжди поруч з нами. Разом у нас все вдасться. Ми маємо армію, підтримку партнерів-союзників у світі і єдність»,– сказала Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Заступник міністра освіти і науки України Павло Хобзей привітав усіх присутніх і вибачився за відсутність міністра освіти Лілії Гриневич, яка сьогодні у Донецькій області відкриватиме разом з Президентом три нові школи. Павло Хобзей зазначив, що теперішні зміни у навчальній програмі української школи були започатковані ще 20 років тому саме українцями з діаспори, зокрема, Оксаною Винницькою, які навчали нових методик українських вчителів. Заступник міністра освіти подякував їм та усім присутнім за допомогу та побажав успіху конференції.

З привітальним словом виступив і голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка, який був також головою організаційного комітету Днів української діаспори у Львові. Він акцентував на чотирьох речах, які на його думку, є нині дуже важливими. «Перша – інформаційний простір, який ми програли країні-агресору, і нам сьогодні важливо з вашою допомогою перевернути інформаційну картину України, яку моделює Росія. Нам треба показати Україну стабільною державою, яка розвивається. Тільки на Львівщині ми цього року відкрили шість нових шкіл, понад дві тисячі місць для садочків, побудуємо понад дві тисячі км дороги, відкриваємо нові виробничі потужності, де можуть працювати наші люди. Друга річ – єдність українців поза межами нашої держави. У зв’язку з цим потрібне відкриття нових українських осередків. Третя річ – присутність України поза межами нашої держави і лобізм українських інтересів у світі», – сказав Олег Синютка.

Заступник міського голови Львова Андрій Москаленко зазначив, що саме зараз відбуваються процеси творення нової України, і ці зміни не пов’язані лише зі зміною поколінь, а з ментальністю мислення, свободою в думках і діях. «Сьогодні монополії на успіх немає ні в кого. Успіх лежить не в інституціях, установах, а в кожній конкретній людині. Українець сьогодні звучить гордо, і саме в єдності українців – велика сила», – сказав Андрій Москаленко.

Ректор Львівського Національного університету «Львівська Політехніка» Юрій Бобало висловив переконання, що співпраця Львівської Політехніки та Світового Конґресу Українців – це безпрецедентний приклад успішної, багатолітньої взаємодії університету та СКУ. Ректор Львівської політехніки подякував Євгену Чолію та мільйонам українців у світі за те, що вони завжди залишаються вірними Україні. За його словами, саме структурний підрозділ Львівської політехніки – Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою став тим містком єднання українців.

 

Довідка:

СКУ (Світовий Конґрес Українців) є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі, що представляє інтереси понад 20 мільйонів українців. СКУ має мережу складових організацій та зв’язків з українцями у 53 країнах. Заснований у 1967 р., СКУ в 2003 р. був визнаний Економічною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом. 

Президент СКУ Євген Чолій запрошує відвідати конференцію Конгресу у Брюсселі, яка відбудеться у листопаді та буде націлена на співпрацю з інституціями ЄС та НАТО. СКУ планує серію таких заходів в різних європейських столицях.

Президент Конгресу запевнив, що підтримує перетворення в Україні та засвідчив готовність допомагати у створенні позитивного образу нашої країни через мережу осередків СКУ у світі.

 

Виступ Президента України Петра Порошенка на ювілейних зборах Світового Конґресу Українців 26 серпня 2017 року:

http://www.president.gov.ua/news/vi-ye-potuzhna-sila-yaka-vidstoyuye-politichni-ekonomichni-t-42934

http://www.president.gov.ua/news/mi-prodovzhimo-nash-yevropejskij-ta-yevroatlantichnij-shlyah-42938

 

Веб-сайт СКУ:

https://uwc50.org/Ukrainian/

https://uwc50.org//Ukrainian/конференції/

 

Програма заходів з відзначення 50-ліття СКУ у Львові 27-29 серпня 2017р.:

http://city-adm.lviv.ua/news/city/lviv-international/241895-u-lvovi-27-29-serpnia-vidbuvatymut-dni-ukrainskoi-diaspory

Вітання ФМІ НАНУ з Днем Державного Прапора і Днем Незалежності; вітання високопосадовців; програма заходів у Львові; згадка про Любомира Гузара

Всіх працівників Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України

вітаємо

з Днем Державного Прапора України та

26-тою річницею Незалежності України!

 

Здіснилась одвічна мрія нашого народу – бути незалежним і вільним у своїх поглядах та переконаннях.

Запорука успіху нашої держави – у злагоді, відповідальності, в об’єднанні зусиль кожного українця. 

Нехай мир і злагода панують у нашому спільному домі.

Зичимо Вам та Вашим родинам міцного здоров’я, добробуту, життєвої наснаги, впевненості у власних силах і нових звершень на благо України!

 

 

Дорогий український народе!

Сьогодні ми відзначаємо День Державного Прапора. Високо піднімаємо вгору наш державний стяг… Схиляємо голови в пам’ять про тих, хто під його небесно-золотими кольорами віддавав життя «за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!».  Про тих, хто в часи великих випробувань тернистими й героїчними шляхами міцно тримав у руках древко національної святині.

Теперішній рік – час сторіччя початку Української національної революції минулого століття 1917  року. Наш синьо-жовтий прапор став символом Української Народної Республіки, згодом – Західно-Української Народної Республіки. І саме під цим прапором тут, на Софійському майдані, 22 січня 1919 року відбулася історична злука обох молодих держав у єдину соборну Україну.

Завтра під час військового параду над Майданом Незалежності майорітимуть прапор Першого Українського полку імені Богдана Хмельницького та бойовий прапор Третьої Залізної стрілецької дивізії УНР. 

До речі, рівно 25 років тому Державний центр УНР в екзилі передав першому Президентові незалежної України Леоніду Кравчуку символи влади УНР і проголосив сучасну Україну її правонаступницею. Тут зараз знаходиться одна з переданих реліквій – клейнод часів Івана Мазепи.

Події столітньої давнини ми сьогодні згадуємо тому, що треба знати свою історію. І не просто знати, а робити з неї висновки.

Чому Державний центр УНР існував у вигнанні? Тому що в 17-21 роках минулого століття українська політична еліта не змогла ані сама об’єднатися, ані народ згуртувати, щоб протистояти російській навалі. Москва вправно скористалася нашими внутрішніми чварами і на довгі роки загарбала Україну”, – із виступу Президента України  Петра Порошенка.

http://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-pid-chas-ceremoniyi-urochistogo-pidnyattya-42818

“Переконаний, що незабаром синьо-жовтий стяг в усьому світі асоціюватиметься з успішною і заможною країною та з громадянами, які не лише досягли свободи, а і реалізували власний потенціал і власну країну!”, – із виступу  Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана”.

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=250218136&cat_id=244274130

 

Нагадаємо, 23 серпня до Дня Державного Прапора України у Києві, інших населених пунктах та закордонних дипломатичних установах України відбудеться проведення офіційної церемонії урочистого підняття Державного Прапора України. Крім того, Державний Прапор піднімуть у 124 країнах.

У День Незалежності 24 серпня - відбудеться покладання квітів до пам’ятників Тарасу Шевченку, Михайлу Грушевському. Також буде вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні на вулиці Інститутській.

У соборі Святої Софії Національного заповідника «Софія Київська» та інших храмах Києва  пройде міжконфесійна молитва за Україну.

На вулиці Хрещатик та Майдані Незалежності відбудеться парад військ та показ зразків озброєння і військової техніки Збройних Сил України. Парад цього року матиме тематичне обрамлення до 100-річчя  Армії УНР.

О 21.00 на Майдані Незалежності відбудеться концерт Національного Президентського оркестру України та Духового оркестру Військово-повітряних сил США.

Крім того, заплановано проведення інформаційних, наукових, освітніх, культурних та інших заходів, присвячених подіям та персоналіям різних періодів багатовікової історії становлення і розвитку Української держави, а також культурно-мистецьких та  патріотично-виховних акцій та фестивалів. До 26-річниці Незалежності України заплановано створення медійних проектів про історію та сьогодення України, постаті видатних українців, трансляцію тематичних передач, художніх та документальних фільмів, зокрема, прем’єра фільму «Червоний».

 

«Шановні українці,

Останні три роки святкуючи День Прапора та День незалежності у серпні, ми часто чуємо про те, що так насправді наша країна народжується саме зараз. Саме в той момент, коли над державою зійшлись хмари смертельної небезпеки, мільйони українців робили дуже свідомий вибір - чи хочуть вони жити в незалежній країні, чи в колонії. Сотні тисяч українців підтвердили свій вибір готовністю зі зброєю в руках захистити свою державу. Багато українських родин заплатили за цю Незалежність життями своїх близьких та рідних.

Нашим поколінням Бог дав це випробування - брати безпосередню участь в процесі народження своєї власної країни. Багато хто з нас, подорожуючи чи працюючи за кордоном, захоплюється тим, як іншим народам вдалось облаштувати своє життя. Однак нікому з них не давались ці успіхи просто так, без праці і боротьби. Настав наш час зробити свою країну такою, як ми хочемо її бачити. Для цього потрібно буде віддати державі свій час, сили та працю, бути готовими захистити її.

Я вітаю всіх нас з Днем незалежності України. Нехай нам Бог дасть сил та мудрості, аби правильно прожити своє життя з користю не лише для себе та своїх близьких, але для спільного блага.

Окремо хочу наголосити, що святкування Дня незалежності у Львові супроводжуються широкою культурною програмою. З повним переліком заходів ви можете ознайомитись на сайті Львівської міської ради. Зверну вашу увагу лише на такі події: фестиваль «Музика в старому Львові» - а це щоденні концерти в міських храмах та у філармонії. Також до 25 серпня триватиме фестиваль класичної музики «Львів Моц Арт». На Левандівці пройде фестиваль Параджанова, а на центральних вулицях міста - фольклорний фестиваль «Етновир». 24 серпня о 13 годині в Шевченківському гаю - розпочнеться концерт «Мій тато захищає Україну».

Запрошую всіх до святкування дня народження нашої країни у Львові. Зі святом вас і слава Україні!», - йдеться у привітанні мера Львова Андрія Садового.

http://city-adm.lviv.ua/news/society/public-sector/241839-a-sadovyi-nashym-pokolinniam-boh-dav-vyprobuvannia-braty-bezposeredniu-uchast-v-protsesi-narodzhennia-svoiei-vlasnoi-krainy

 

Програма відзначення Дня Незалежності України 23-29 серпня 2017р. у Львові:

http://city-adm.lviv.ua/news/culture/241849-prohrama-vidznachennia-dnia-nezalezhnosti-ukrainy-2017-rik-lviv

 

 

Любомир Гузар (26 лютого 1933 — 31 травня 2017):

“В Україні не громадянська війна, ми виходимо з неправдивого миру”.

З нагоди 26-річниці Незалежності України послухаємо відповіді на запитання Тетяни Гайжевської блаженнішого Любомира Гузара – архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви, який залишив цей світ 31 травня 2017р. на 85 році життя, і був неперевершеним у своїй життєвій мудрості:

-Кілька місяців поспіль триває війна на сході країни. На вашу думку, чи є можливість зупинити війну і не позбутися територій держави Україна?

-Я не є людина досвіду таких великих справ. Але я як громадянин думаю, що, безумовно, є можлива, цілком гарна, мирна, справедлива розв’язка – така, щоби закінчити війну, припинити збройні сутички будь-якого роду, і щоби ті області залишилися частиною української держави. На мою думку, усяка інша розв’язка була би несправедлива і дуже неприємна для нас.

-Яким саме чином можна залишити ці території за Україною сьогодні?

-Цілком нормальним. Вони були та й є. Це так само, як сталося із Кримом. Це є частина України. Є держава, яка має свої границі, свою територію. Те, що сталося – агресія зі сторони Російської Федерації. Це не сталося з ініціативи людей, українців, громадян, які 20 років тому голосували, що вони хочуть бути частиною України. Це не їхня ініціатива – переходити до іншої держави. Ми сьогодні не маємо жодного сумніву, що після довголітньої підготовки зроблено той крок агресії.

Щодо тої комедії з тим сепаратизмом і так далі… То все підготовлено було – дуже докладно підготовлене, фахово підготовлене. А наша влада за минулих 10 чи 15 років не старалася противитися цьому, не старалася виховувати нарід, дбати за нарід, щоб та частина народу, яка живе на тих територіях, у тих двох областях відчувала себе задоволеною, забезпеченою, захищеною. Вони не дбали про це а, радше, навпаки – послаблювали. Найкращий, найвиразний доказ – як ставилася влада до Збройних Сил. Кожна держава старається мати стільки збройних сил, щоби змогти оборонити себе. Не щоби нападати на когось, а щоби оборонити себе. А наша влада минулими роками старалася тільки послабити, практично зліквідувати ту оборонну силу.

Одним словом, те, що діється сьогодні – це не є щось несподіване. Це для нас, звичайних громадян, несподіване. Але для тих, хто, так сказати, є фахівцями, для урядових осіб, для людей, які розуміються на такій державній політиці, які були при владі – це було дуже ясно. Це вийшло згідно з певною програмою, яка почала діяти цього року. Ну і маємо те, що маємо.

Може, наші сусіди не думали, що нарід так зреагує? Що буде така відсіч, що навіть більше як сама влада буде нарід підтримувати Збройні Сили.

-На вашу думку, які сили – земні або потойбічні – стоять за війною, що відбувається в Україні?

-Я підкреслюю – я не є фахівець-історик. Я говорю як громадянин, який трошки орієнтується в історії. Мені здається, що щоби зрозуміти цю сьогоднішню ситуацію, треба зрозуміти історію російської держави. Це не є щось, що сталося в останніх три роки. Це довга історія відношення Києва і Москви. То є не перший раз. Пригадуєте 1069 рік? То далеко-далеко взад. Вже Андрій Боголюбський нападав на Київ. Хтось би сказав – на місто свого походження. Його батько, Юрій Долгорукий, князі, що пішли на ті території, що сьогодні творять Росію – а він вже нападає на Київ.

Наслідком тієї давньої подіє є те, що Вишгородська Богородиця є не там, де мала би бути, але є в музею на російській території. Ця ікона, яку зграбував Андрій Боголюбський. Це стара-стара історія.

Так що те, що діється сьогодні, то не є проста справа. Але треба вивчати, чому наші сусіди хочуть зайняти Україну. Хтось казав – я тільки повторяю – що міністр закордонних справ Російської Федерації сказав, що Росія не може бути без України. Трошки мені дивно. Це так, якби сказав міністр закордонних справ Німеччини, що Німеччина не може бути без Франції. Як би то люди сприйняли – в Німеччині і у Франції? А у нас так сталося. Міністр закордонних справ одної держави каже, що не може його держава існувати без території сусідньої держави, яка є осібна держава. Україна і Росія – це не є одна держава.

Це є дві держави, два народи. Яка підстава?

Але це можна пояснити – я говорю тут знову не як великий фахівець, але говорю як громадянин – наскільки я знаю історію, які були відношення між Росією і Україною впродовж століть. Але також Росію і іншими державами – скажімо, кавказькими. Тут би треба було набагато більше знати і розуміти психіку того російського народу, який сьогодні є, його керівництва. Це би треба було знати – чому вони так поводяться, як поводяться.

-Ви згадали про російське керівництво. Дійсно, сьогодні дуже багато громадян України вважає, що винна в усьому, що сталося, одна людина – Володимир Путін. Чи згодні ви з цим?

-Я раз в житті його бачив. На інаугурації, коли в другий раз входив на посаду президента Леонід Кучма. Пригадую, він був присутній як представник Росії, Єльцина тоді ще. Я його бачив, але не говорив з ним.

-Яке враження він справив на вас тоді?

-Це звичайна людина. Не дуже високий ростом. Один з тих, що там стояли, що були там присутні. Бачите, нічого це мені не дало.

Безумовно, президента кожної держави варто зрозуміти. Але треба зрозуміти на тлі держави, якої він є президент. Візьміть Америку. Обама. Треба зрозуміти його походження, яка історія за ним стоїть, що він собою представляє в очах Америки, що Америка для нього значить. Це певна історія. Не можна його зрозуміти, не знаючи історії Сполучених Штатів.

Так само, я думаю, Володимир Путін – це дитина свого народу. Я особисто думаю, що не можна його зрозуміти, не будучи свідомими історичного тла тієї держави.

-Ваше Блаженство, ви знаєте, що у Святому письмі є згадка про "останні дні". Чи не вбачаєте ви певних ознак цих самих "останніх днів" в подіях, що відбуваються сьогодні?

Я теж щось таке чув, але я не бачу нічого такого особливого, немов би ми жили вже в останніх часах. Є ще й друга цитата, де Ісус Христос каже до своїх апостолів: ніхто не знає, коли це буде, навіть Син не знає. Знає тільки Отець.

Так що як маємо ми знати? Ісус Христос дав певні невеликі вказівки, які можна дуже по-різному інтерпретувати. Як говориться у Святому письмі, коли з’явиться Син на хмарах – тоді будемо знати, що то є кінець. Але я абсолютно не думаю категоріями останніх часів. У 1960-х, 1970-х, коли була "холодна війна", були різні сказання, примінення до Святого письма.

Але сьогодні я особисто абсолютно не бачу жодної вказівки на те, що ми вже на кінці віків. Побачимо, коли прийде. Якщо за нашого життя, побачимо. А може і за нашого життя не прийде.

-За три дні в Україні відбудуться парламентські вибори. Зараз лунають думки про те, що країні, насамперед, потрібні професіонали, які зможуть врятувати цю країну. На вашу думку, чи важливо, щоб професіонал був ще й духовною людиною?

-Я поділю відповідь на три аспекти. Ми вибираємо депутатів і говориться про те, що ми маємо вибирати професійних політиків. Я особисто маю дуже велике застереження до такого поняття – "професійні політики". Бо дуже часто, коли говориться про професійного політика, воно трошки звучить нечесно. Я абсолютно є за тим, що ті, хто мають бути обрані до Верховної Ради, хоча й на інших виборах – обласних чи районних – повинні бути люди професійні, професіонали в своїй ділянці. Для приміру: то повинні бути фахові, професійні історики, повинні бути професійні юристи, повинні бути професійні економісти, повинні бути професійні соціологи і представники інших професій, які можуть спільними силами, маючи знання, професійне знання, писати закони, які справді служать людям.

Професійні політики не вміють написати закону. Ми маємо того стільки доказів. Прикро сказати, як роблять закони на коліні, як непрофесійно. Мусять повертатися до них. Не знаю, чи плакати, чи сміятися з того. Ми не повинні таких людей брати. Ми повинні брати до депутатів людей, які в суспільних науках є професіоналами.

Коли вони беруться писати закон – а закон то є норматив – коли вони пишуть щось нормативне для цілого народу, то повинно бути зрозуміле, примінене дуже-дуже прискіпливо, дуже сумлінно. Але це можуть зробити тільки люди, які є професіонали. У нашій Верховній Раді були такі комедії, коли був такий "диригент", який давав знак, за що мають голосувати, за що – ні. Коли вони просто не знають, за що вони голосують і не розуміють, чому про це голосують – не повинно так бути.

Ми повинні мати таку Верховну Раду, де кожна людина, кожний депутат знає, що діється, якщо він є професіонал даної ділянки. От, скажімо, економіст. Якщо він є економіст, то він має зробити свій вклад, дуже серйозний, у економічні закони, закони, що відносяться до економіки. Це є перша річ. Перша категорія.

Друга річ – ті люди, які приходять до Верховної Ради, повинні бути людьми, які думають державно і справжні патріоти. Які думають про добро народу в цілому. І думають державними категоріями – цілого народу, цілої держави. Які не думають категоріями якоїсь одної особи, чи одної групи, чи одного клану, чи одної партії, чи навіть одного регіону. Тільки ті, які думають про загальне добро, так зване загальне благо. Які

думають на довгий приціл. Не про те, щоб нині розв’язати проблему, яка завтра і так розв’яжеться, але щоби думали далеко наперед, щоб планували.

Я особисто є переконаний, що люди на такому становищі, дуже-дуже відповідальному - є краще, якщо вони є людьми направду віруючими. Я не кажу – приналежними до одної чи іншої конфесії, які покажуться в церкві чи де раз на рік. Але люди, які справді живуть із своєї віри. Віруючі люди, які би вони не були – чи то греко-католики, чи протестанти, чи православні, чи іудеї, чи мусульмани, які є громадянами нашої держави. Той, хто є відповідальним за загальне благо, повинен бути глибоко віруючою людиною. І повинен зберігати свою віру, нікому не нав’язувати якусь певну конфесію чи щось такого. Кожному

залишити повну свободу віри, віровизнання. Але мені здається, краще, якщо людина на тому рівні є віруюча. Не та, яка думає категоріями земськими, але також і категоріями віри, або Божими.

Але якщо ти не є віруючий, то шануй віруючого. Навіть якщо трапилася людина формально невіруюча, щоби вона ставилася до віри, до відношення людей до Бога і Бога до людей дуже-дуже серйозно. Мені здається, що це є ділянка, якою не можна легковажити.

-Сьогодні у Верховну Раду ідуть командири батальйонів, люди військові. Можливо, вони також професіонали – але вони професіонали війни.

-Для мене тут нічого дивного. Я пригадую, президентом Америки був Ейзенхауер, генерал. Він був добрий генерал, "п’ятизірковий" генерал. Його не вибрати в другий раз.

Яка різниця між військовим і економістом чи іншим професіоналом? Якби у Верховній Раді попередніх скликань були люди з поважним військовим досвідом, вони, може й не допустили би до того, що сталося, до того знищення армії, оборонної сили держави. Так що я не бачу в тому якоїсь трагедії - якщо вони будуть думати категоріями держави. Вони не можуть думати – "аби нам, воякам, було добре". Так не можна. Вони мусять думати загальним благом. Так само як кожний інший депутат вони мусять думати категоріями державними. То, що їхній

досвід, їхнє знання є ділянка воєнна – це не дискваліфікує їх, але вони мають таку саму відповідальність перед державою, яку має кожен інший. Я надіюсь, що при Божій помощі вони щось внесуть в мислення нашої Верховної Ради – так само, як кожен інший професіонал.

-Вчора Папа Франциск сказав: "війни починаються у серці". Ви знаєте, яке розділення існує сьогодні всередині нашого суспільства. Лінія розколу проходить навіть у сім’ях: брат не розуміє брата, мати – сина, батько – дочку і так далі. Як сьогодні припинити цю війну у серцях?

-Війни починаються в серцях – це правда. У поодиноких людей. Тут велике завдання церков всіх конфесій: виховувати людей так, щоби вони мали спокійне серце, щоби вони не допускали, щоб їхнє серце їх вело на війну. То є велике завдання. Але я думаю, що також то не тільки завдання церков - то є завдання усіх громадян. Батьки, матері мають виховувати своїх дітей на добрих людей. Вчителі мають виховувати своїх учнів на добрих людей, на добрих громадян, продовжувати добру працю, доповнювати працю батьків. Вища школа – те саме. Ціле суспільство.

Я вам скажу, як може бути в державі мир. Ми є свідками стільки років, що відповідальні люди, керівники політичні чи інші, живуть нечесно. Як можемо виховувати нарід, якщо керівництво не говорить правди, якщо керівництво краде, якщо керівництво робить всякого роду заходи, щоби собі нагромадити чи своїм нагромадити? Керівництво держави так само, як батьки, вчителі, духовенство, мусять співпрацювати, виховувати нарід своїм приміром, старатися бути чесними, справедливими, правдивими, добрими, бажаючими добра всім людям. Всі мусять працювати в тому напрямі, щоби був спокій в державі і

спокій у серцях людей. Коли є лад, коли все іде так, як має іти.

Ми сьогодні говоримо дуже добру фразу: "Революція гідності". Добре. Але та революція має бути здійснена. Перед тим не було розуміння гідності. Я так розумію. А тепер, у зв’язку з подіями на Майдані, прийшла свідомість нашої людської гідності. Добре. Тепер цю людську гідність треба здійснювати: шанувати самого себе, шанувати свою родину, свою громаду, своє місто, свою область, свою державу. Шанувати кожну людину. Кожній людині, кожному співгромадянинові бажати добра. І не тільки бажати, але й у міру того, як можемо, це робити. Своє бажання обертати в діло. Тоді нема чого боятися. Боятися треба, якщо ми не будемо старатися успокоїти наші власні серця, а навпаки будемо запалювати те полум’я в серцях, щоби вони були неспокійні. З того може бути тільки війна, тільки лихо може з того бути. Нічого доброго з того бути не може. Навпаки. Якщо є щире бажання миру - загального миру, не тільки військового миру, - тоді держава розвивається, бо мир – то є передумова розвитку.

-Дякуємо вам за розмову, всім бажаємо миру – миру в душі і миру в країні.

-Дай Боже, щоб воно справді так було. Я хотів би вмирати в спокійній державі, яка розвивається. Я багато років був поза Україною. Через воєнні дії Другої світової війни наша родина мусила покинути Україну. Я майже півстоліття був поза рідною землею. Я такий був радий, коли я повернувся в Україну!

Я не думав, що будуть такі події, які є, але щиро вам скажу: я радий, що вони є. Бо той спокій, який ми мали за останні 20 років, то був мнимий спокій, несправжній спокій. Думаю, війна минеться, але потрясіння, яке наша держава переживає – це є початок зміни на краще. Я думаю, що це є велика Божа благодать, що дійшло до такого потрясіння.

Люди дещо розгублені, але я думаю, що тепер ми є в ситуації, коли ми направду можемо знайти себе і бути собою. Нам було потрібно, щоби той фальшивий спокій, який був нібито спокійний, але показав, що він не був спокійний. Тепер ми бачимо. Але тепер ми стоїмо на порозі чогось справді кращого. Якщо будемо в тому позитивному напрямі працювати, шанувати один одного, шанувати себе. І старатися завести правдивий, повноцінний мир у нашому суспільстві. То є цілком можливе.

Нам приписують, що в Україні йде громадянська війна. То сміх. То неправда. То не є війна. То ми виходимо з того неправдивого, нещирого нібито миру. І тепер ми стали на порозі справжнього миру, справжнього розуміння людської гідності і цілі людського життя. Я думаю, нам не потрібно війни для того. Ті, що приписують нам якусь громадянську війну – свою політику роблять. Але те, що нам потрібно внутрішньо – це зближення, зрозуміння один одного, відчуття, що ми є одна держава. І здійснювати це. Працювати в тому напрямі, будувати, а не нищити.

https://www.obozrevatel.com/politics/07825-lyubomir-guzar.htm

 

ВІТАЄМО З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ! СЛАВА УКРАЇНІ!

До 10-ї річниці видання Національного атласу України

 

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОБРАЗ ДЕРЖАВИ

до 10-ї річниці видання Національного атласу України

 

 

 

 

ПАТОН Борис Євгенович — Голова редакційної колегії Національного атласу України

РУДЕНКО Леонід Григорович — головний редактор Національного атласу України

БОЧКОВСЬКА Алла Іллівна —  учений секретар редакційної колегії Національного атласу України

Статтю присвячено 10-річчю видання Національного атласу України — першого в історії держави офіційного інформаційного картографічного твору загального користування. Висвітлено його структуру і зміст, що ґрунтуються на синтезі знань та інформації про природу та суспільство України. Окреслено сфери використання Атласу, охарактеризовано наукові, інформаційні та прикладні ресурси, напрями, перспективи і проблеми його подальшого розвитку.

Ключові слова: Національний атлас України, ресурси, населення, соціально-економічний простір.

 

Зі здобуттям незалежності зміна геополітичного статусу України означила потребу створення її Національного атласу як інформаційної бази складової світового політичного, природного та соціально-економічного простору.

Нагадаємо, що національні атласи — це інформаційна база держави, один з її неофіційних символів, показник рівня зрілості науки та влади у визначенні пріоритетів розвитку. Тому кожна держава, оформившись як геополітична реальність, серед інших першочергових дій, збирає та узагальнює інформацію про ресурси, населення, історію, економіку країни та інші визначальні показники її розвитку. У світі така інформація сприймається як найдорожчий ресурс сучасного геоінформаційного простору.

Значення національних атласів випливає з їх сутності як комплексних інформаційних систем, націлених не лише на відображення сучасного стану території, а й насамперед на вироблення нової системи знань, їх структури та змісту. Відповідно до цих вимог, структура Національного атласу України містить шість тематичних блоків.

1. Блок «Загальна характеристика» відображує місце і роль України в нових геополітичних координатах, у яких вона зазнала і продовжує зазнавати істотних трансформаційних змін. Серед найважливіших тенденцій цього нового етапу суспільно-географічного розвитку є інтенсифікація процесів глобалізації, транснаціоналізація капіталу, посилення проявів регіоналізму, національної та політичної ідентичності. У складі блоку налічується 38 карт, які містять інформацію про геополітичне положення України, її фізико-географічні умови та адміністративний устрій, місце в європейському та світовому природно-ресурсному, економічному, демографічному потенціалі. До розроблення цього блоку було залучено 12 авторів із 6 установ НАН України. Блок складається з двох розділів: «Україна і світ» та «Україна».

Відображення України в європейському просторі характеризується зміною територіальної концентрації основних елементів суспільної територіальної системи Європи, зокрема природних ресурсів, населення, економіки, гуманітарної сфери. Важливим аспектом змісту блоку є розгляд України відносно її оточення — складових промислово розвиненого ядра світу — країн ЄС, Росії, США та ін. та її членства в різних міжнародних організаціях і об’єднаннях. З показників внутрішнього стану України щодо її готовності до глобальних перетворень важливими є показники її адміністративно-територіальних трансформацій, відображення зв’язку влади і суспільства через показники електоральної поведінки населення, стан культури, освіти, науки тощо.

2. Блок «Історія» — найскладніший для картографування порівняно з іншими системами карт, де фонди знань систематизовані та упорядковані.

За словами українського історика академіка Я. Ісаєвича, «історія — це інтерпретація». Виходячи з академічності Національного атласу України, головним інтерпретатором історії України для її відображення в Атласі було визначено Інститут історії України НАН України. Загалом до роботи над цим блоком було залучено 28 авторів з 4 установ НАН України; 79 карт містять інформацію про основні етапи історії українського народу та держави.

Блок складається з 4 розділів: «Давня історія»; «Середньовіччя та Ранній новий час»; «Україна в Нову добу»; «Україна в Новітню добу».

В основу картографічної інтерпретації ідей та узагальнень істориків при складанні цього розділу Атласу було покладено складові фонду знань з історії України:

• фактологічні дані про археологічні знахідки, писемні свідчення та офіційні документи, які чітко визначають час, місце подій та інших історичних явищ чи об’єктів і їх диференціацію;

• історичні реконструкції ретроспективи просторово-часових ситуацій у житті населення та його державних інституцій;

• коментарі — інтерпретації істориків стосовно ходу історичного розвитку суспільства, окремих його етапів, ситуацій та різноманітних зв’язків у межах держави та у світі.

3. Блок «Природні умови та природні ресурси» за обсягом і різноманітністю інформації є одним із найбільших у структурі Атласу. У складі блоку налічується 320 карт, які містять інформацію про особливості і якість природних умов країни та про наявність і обсяги природних ресурсів. До розроблення цього блоку було залучено 233 автори з 15 установ НАН України. Блок складається з 13 розділів: «Геофізичні поля»; «Геологічна будова»; «Мінеральні ресурси надр»; «Гідрогеологічні умови та ресурси»; «Інженерно-геологічні умови»; «Рельєф»; «Кліматичні умови та ресурси»; «Поверхневі води та водні ресурси»; «Ґрунти та ґрунтові ресурси»; «Рослинний світ і рослинні ресурси»; «Тваринний світ і ресурси тваринного світу»; «Ландшафти та фізико-географічне районування»; «Моря та їхні ресурси».

Базовою умовою при картографуванні природи є використання геосистемного підходу, який дав можливість оцінити цілісність, структуру та зв’язки між окремими компонентами природи, а також між природою і суспільством. В Атласі природні умови та ресурси розглядаються крізь призму забезпечення суспільства умовами та ресурсами, що сприяють розвитку господарства, охороні природи, оцінюванню екологічного стану компонентів природи, виявленню ризиків виникнення природних та природно-антропогенних небезпек і катастроф. Багатовимірність інформації потребувала складної архітектури інформаційної бази. Її складники та структура показників є основою для розвитку тематики і масштабів регіональних досліджень природи.

4. Блок «Населення та людський розвиток» — інформаційна модель населення держави як одного з основних елементів її геосистеми.

Формування структури цього блоку основане на розумінні сутності населення як суспільного організму, сукупності людей, загальні характеристики та ознаки яких (статистичні, демографічні, етнографічні, соціально-економічні особливості, просторова організація тощо) стали предметом картографування.

У складі блоку налічується 181 карта, які містять інформацію про чисельність, розміщення, рух населення, його поселенську структуру, національний склад, особливості демографічного, соціально-економічного та гуманітарного розвитку. До розроблення цього блоку було залучено 16 авторів з 8 установ НАН України. Блок складається з двох розділів: «Населення» і «Людський розвиток».

Слід зазначити, що створення Національного атласу України відбувалося в час глибоких трансформаційних процесів в Україні, супроводжувалося масштабними соціально-економічними деформаціями, серед яких демографічні були провідними. Демографічна криза і тепер реалізується в надзвичайно гострій формі, що проявляється у погіршенні фактично всіх показників розвитку населення. Історичний підхід в аналізі проблем населення дав можливість виявити та відобразити перебіг цих процесів, що почали формуватися задовго до сучасних кризових змін.

5. Блок «Економіка» відображує коло проблем, зумовлених потребою пізнання економічної системи, просторово-часових структур, процесів і ситуацій у період її трансформації.

У складі блоку налічується 181 карта, які містять інформацію про рівень розвитку продуктивних сил України, структуру, спеціалізацію і територіальну організацію господарства та загальні тенденції трансформації економіки. До розроблення цього блоку було залучено 25 авторів з 3 установ НАН України. Блок складається з 9 розділів: «Загальна характеристика економіки»; «Фінанси і кредити»; «Промисловість»; «Сільське господарство»; «Водне, лісове, мисливське та рибне господарства»; «Будівництво та інвестиції в основний капітал»; «Транспорт»; «Зв’язок та інформатизація»; «Оптова торгівля».

Об’єктами картографування є національна економіка та її складові — групи економічної діяльності з їх детальною структурою. Незважаючи на величезне різноманіття видів економічної діяльності, картографічна модель відповідає логіці моделей економіки з тісним узгодженням спеціальної інформації. Особливістю цього блоку є те, що інформація для складання карт значно розтягнута в часі і потребує частого оновлення. Розділи інформації для дослідження соціально-економічних об’єктів містять велику кількість аналітичних показників, опрацювання яких потребує відповідних методик. Можливість використання напрацювань Атласу в зазначених цілях є його науковим внеском у подальші розробки.

6. Блок «Екологічний стан природного середовища» відображує сучасний екологічний стан компонентів природи, які формують умови життя людей та інших живих організмів. У практиці картографування з цього напряму ще немає усталених наукових принципів, і це стимулювало наукові пошуки під час проектування структури блоку та змісту карт.

У складі блоку налічується 76 карт, які містять інформацію про комплексну оцінку стану і рівня забруднення навколишнього природного середовища та окремих компонентів природи; систему моніторингу, природно-заповідний фонд та інші території, що особливо охороняються. До розроблення цього блоку було залучено 66 авторів із 10 установ НАН України. Блок складається з 3 розділів: «Екологічний стан компонентів природи»; «Антропогенний вплив на природне середовище»; «Запобігання погіршенню екологічного стану природного середовища».

Під час підготовки цього блоку було враховано сучасні теоретико-методологічні напрацювання в галузі картографії та екології України, в тому числі з питань природоохоронного та еколого-географічного картографування. Структура блоку ґрунтується на положеннях, розроблених у процесі цих досліджень.

Отже, Національний атлас України — це узагальнений інформаційний образ держави і одночасно детальна матриця структури інформаційної бази про просторово-часові ознаки та характеристики країни. Саме ця матриця є найціннішим науково-методичним ресурсом Атласу. Вона дає змогу розробляти уніфіковану структуру комплексних регіональних і тематичних баз даних і в такий спосіб створювати узгоджену систему інформаційних, зокрема картографічних, моделей України та її регіонів.

Іншим науково-теоретичним ресурсом Атласу є його методологія, основана на системі наукових принципів (фундаментальність, системність, історизм та репрезентативність інформації) та підходів (географічний, інвентаризаційно-ресурсний та регіональний) у картографуванні території держави. В Атласі цю методологію реалізовано при розробленні тематичної структури (6 розділів, 40 підрозділів), у тематичній повноті сюжетів (875 карт), географічній конкретності (упорядкування інформації з географічною прив’язкою), цілісності та внутрішній єдності (відображення у змісті карт усіх основних елементів природи та суспільства). Розроблення цих методологічних положень є результатом найбільш наукомісткого процесу дослідження з виявлення сутності об’єктів, їх ознак та характеристик, методів упорядкування зібраної інформації, які для кожного тематичного блоку та для кожної карти можуть мати свої особливості.

Інформаційні ресурси Атласу складаються з упорядкованих баз даних, власне карт та інших інформаційних продуктів — текстів, графічних та фотографічних матеріалів. Найважливішим ресурсом Атласу є карти. В Атласі представлено різні їх типи та види. Практична цінність карт визначається кількістю і різнобічністю інформації, рівнем її узагальнення. Особливо цінними з позиції упорядкування інформації є типологічні карти та карти районування, які в інтегральних показниках характеризують природні та соціально-економічні системи.

Фактологічні й типологічні карти природи складено за результатами багаторічних досліджень природного середовища, і вони не підлягають частому оновленню. Соціально-економічний блок карт ґрунтується на упорядкованих статистичних даних, джерелами яких є офіційна державна, відомча статистика тощо. Ця інформація підлягає постійному оновленню.

Ресурсами електронної версії Атласу є насамперед програмне забезпечення і технологічні рішення, що надають можливості для роботи з картами та розповсюдження Атласу в глобальних системах. Електронний формат Атласу з використанням ГІС-технологій забезпечує його періодичну актуалізацію. Продовження робіт, здійснених при створенні Атласу, є доцільним і необхідним кроком щодо організаційних і змістових засад формування в Україні інфраструктури геопросторових даних. У технологічному аспекті ці роботи передбачають створення порталу електронного Національного атласу України, який буде головним засобом їх використання. Застосування доступних програмно-технологічних засобів для створення та актуалізації електронної версії Атласу розширює також і його можливості на світовому ринку інформації.

По завершенні робіт з укладання Атласу та його видання Інститут географії НАН України, як розробник методології та організатор робіт, доклав значних зусиль для поширення самого Атласу та його ідей. Проведення широких презентацій Атласу в 2008 р. для української громадськості та дипломатичного корпусу України, впровадження ідей Атласу в розроблення та видання разом з Угорською академією наук англомовної книги «Ukraine in Maps», видання монографії «Національний атлас України. Наукові основи створення та їх реалізація» (2007), проведення наукових конференцій «Розвиток тематичної складової інфраструктури геопросторових даних в Україні» (2011) і «Національні атласи у формуванні глобального інформаційного простору» (2012) — це лише найвідоміші серед багатьох інших заходів.

Атлас було розповсюджено у всіх дипломатичних представництвах України, вишах, місцевих органах влади, установах освіти, науки, культури.

Значення Національного атласу України виходить за межі держави. За своєю сутністю Атлас є елементом глобальної інфраструктури геопросторових даних, оскільки за структурою і змістовністю інформації він зіставний з національними атласами (інформаційними системами) інших держав світу.

Участь у створенні карт Атласу науковців з понад 50 установ Національної академії наук, галузевих академій, наукових установ та вишів України, які заклали в них здобуті в процесі багаторічних наукових пошуків новітні знання та інформацію, забезпечує його високу репрезентативність. Високий рівень узагальнення інформації щодо корінних особливостей явищ і об’єктів робить Атлас джерелом інформації при вивченні загальнодержавних економічних, соціальних, екологічних та інших проблем. Тому Атлас є важливим інструментом державних органів влади при прийнятті ними рішень стосовно всіх сфер розвитку держави.

Незаперечною є роль Атласу в освіті та просвіті населення. Він є систематизованим джерелом знань для наукового пізнання природи та суспільства, сприяє патріотичному сприйняттю держави, екологічному вихованню тощо. В екологічних аспектах політики держави Атлас є джерелом інформації про її природний потенціал, демографічне й техногенне навантаження на природне середовище, стан та проблеми охорони природи. У сфері бізнесу використання Атласу пов’язане з інформацією про ресурси (природні, демографічні, екологічні), функціонування економіки, потенційні ринки тощо. У міжнародному аспекті Атлас відіграє представницьку роль інформаційної «візитної картки» держави.

Видання Національного атласу України стало ще одним свідченням високого рівня української науки, в тому числі національного картографування.

Розвиток Національного атласу України можливий у кількох напрямах. Насамперед для розвитку наук, що ґрунтуються на використанні ідей Атласу та синтезованих знань про природу та суспільство. Інший напрям розвитку, оснований на використанні його методологічних, методичних та інформаційних ресурсів, реалізується залежно від потреб держави в управлінні, економічному та гуманітарному розвитку. Такий напрям передбачений Концепцією Атласу щодо створення комплексних регіональних і тематичних комп’ютерних картографічних інформаційних систем. Попередній аналіз (за відгуками про Атлас адміністрацій регіонів) свідчить про перспективність цього шляху.

Створення Атласу дало можливість розробити вичерпну на сьогодні матрицю інформаційної бази, сформувати величезний і, мабуть, єдиний у своєму роді банк даних про географічний простір України.

Національний атлас України було створено за Указом Президента України (2001) та за відповідною Програмою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Його відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки та низкою інших державних нагород.

 

REFERENCES

1. National Atlas of Ukraine. (Kyiv: Kartografiya, 2007). . [Національний атлас України. К.: Картографія, 2007.]

2. Rudenko L.G. (ed.), Bochkovska A.I., Kozachenko T.I., Parhomenko H.O., Razov V.P. The National Atlas of Ukraine. The scientific fundamentals of creation and their implementation. (Kyiv: Akademperiodуka, 2007). . [Руденко Л.Г. (наук. ред.), Бочковська А.І., Козаченко Т.І., Пархоменко Г.О., Разов В.П. Національний атлас України: наукові основи створення та їх реалізація. К.: Академперіодика, 2007.]

 

 

Джерело: журнал "Вісник Національної академії наук України", №7, 2017 р., ст. 81-87:

http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/Nat_Atlas_Ukraine_10_VisnykNAN_2017_7.pdf

<< Назад ... 2 ... 4 ... 6 ... 8 ... 10 ... 12 ... 14 ... 16 ... 18 ... 20 ... 22 ... 24 ... 26 ... 28 ... 30 ... 32 ... 34 ... 36 ... 38 ... 40 ... 42 ... 44 ... 46 ... 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 ... 69 ... 71 ... 73 ... 75 ... 77 ... 79 ... 81 ... 83 ... 85 ... 87 ... 89 ... 91 ... 93 ... 95 ... 97 ... 99 ... 101 ... 103 ... 105 ... Вперед >>