Основні напрями наукових досліджень ФМІ


Оголошення


Новини


105 років від Дня народження заслуженого діяча науки УРСР Блажкевича Богдана Івановича

Блажкевич Богдан Іванович (28.08.1912-10.10.1986).

Заслужений діяч науки (1976р.), доктор технічних наук (1964р.), професор (1965р.).

Видатний вчений в галузі теорії електричних кіл, один із фундаторів електротехнічної школи в західному регіоні України, яка виховала цілу плеяду вчених, що плідно працюють в академічних установах, вищих навчальних закладах та промислових підприємствах.

Працював у Фізико-механічному інституті НАН України з 1954р. З 1959р. по 1984р. – завідувач відділу теорії електричних кіл. Один із фундаторів сектора фізикометрії Інституту.

Богдан Іванович Блажкевич народився у селі Суботові Галицького району Івано-Франківської області в родині вчителів. Його батьки познайомились у 1911 році в селі Денисові на Тернопільщині. Мати, Іванна Бородієвич була на той час вже дебютуючою поетесою, збирачем фольклорних та етнографічних матеріалів.

Чоловік Іванни Блажкевич Іван Блажкевич (1881-1945) був управителем народних шкіл в Галичині, диригентом народних та учнівських хорів у Прошові, Купчинцях, Суботові, Ішкові, Денисові, популярним лектором серед населення.

В 1993 році встановлена літературна премія імені Іванни Блажкевич, а її ім'я заслужено увійшло в українські енциклопедичні та антологічні видання. Чоловік письменниці в 1914 році був мобілізований на війну в австрійську армію. На фронті попав у російський полон і повернувся додому з далекого Туркистану аж через вісім років. Після війни Іванна Блажкевич працювала вчителем у Станіславі (тепер Івано-Франківськ) у школі ім. М.Шашкевича. А коли повернувся її чоловік з полону, то вони знову їдуть у своє рідне село Денисів. Тут їхній син Богдан успішно закінчує початкову школу, а пізніше здобуває середню освіту в Тернопільській гімназії.

В гімназії бере діяльну участь у товаристві «Просвіти», у спортивних товариствах, оволодіває іноземними мовами, зокрема, німецькою, латинською, польською. Старанно вивчає математику і фізику.

Після закінчення Тернопільської гімназії поступає у Львівський політехнічний  інститут.

Незважаючи на навчання в інституті, він  бере активну участь у культурному житті рідного села, допомагає батькам у домашньому господарстві, особливо, у період збирання врожаю.

Ще студентом бере участь в електрифікації Тернополя. В 1939 році закінчує Львівський політехнічний інститут і залишається тут на викладацькій роботі по своїй спеціальності.

В 1945 році батько вченого передчасно помирає. Богдан, будучи викладачем Львівського політехнічного інституту, на жнива приїжджав до матері та сестри Дарини, щоб їм допомогти у зборі врожаю, щоб забезпечити матір, сестру і себе хлібом на цілий рік та значну частину зерна треба було здати державі. До кінця життя він часто приїжджав у рідне село Денисів до своєї мами.

В політехнічному інституті Богдан вливається у процес утвердження Львівської електротехнічної школи. В 1953 році успішно захищає кандидатську дисертацію. В 1954 році Б.Блажкевич був затверджений у вченому званні доцента кафедри теоретичної та загальної електротехніки. У цьому ж році він почав працювати по сумісництву старшим науковим співробітником Фізико-механічного інституту Академії Наук України, куди повністю перейшов на роботу завідуючим відділом у 1959 році.

У цьому академічному інституті найбільше розвинувся його талант як вченого. В 1961 році виходить з друку перша монографія Б.Блажкевича «Основні методи аналізу лінійних електричних кіл», яка зробила вченого досить авторитетним дослідником в наукових колах України та за її межами. Завдяки цій монографії він захищає у 1964 році звання доктора технічних наук. В 1965р. йому було присвоєно звання професора. Вчений поєднував свою дослідницьку працю з педагогічною, бо вів деякі курси фізики ще тривалий час у Львівському політехнічному інституті, де виховав цілий ряд сумлінних вчених, що здобули вчені звання кандидатів та докторів наук. Лише співробітниками керованого ним відділу згаданого академічного інституту було захищено дві докторські близько двадцяти кандидатських дисертацій. Окрім цього, Б.Блажкевич підготував дев'ять кандидатів наук для промислових підприємств Львова, Тернополя, Миколаєва. Це свідчило про його високий науковий авторитет та про тісні зв'язки з виробництвом.

В 1971 році виходить наступна монографія Б.І.Блажкевича «Топологічні методи аналізу електричних кіл».

В 1973 році у Львові виходить нова монографія Богдана Блажкевича «Методы анализа линейных электрических цепей с многополюсными элементами».

Тому, в журналі №4 «Наука і суспільство» за 1974 рік академік Володимир Панасюк вельми високо оцінює діяльність видатного вченого Богдана Блажкевича в галузі електричного кола та члена інтеркосмосу у своїй статті «Міцність матеріалів».

В 1977 році знову ж таки в Львові у співавторстві з Н.Мачернюком виходить його книга «Метод системных графов и его применения для анализа линейных систем».

А в 1979 році Б.Блажкевич видає монографію «Физические основы алгоритмов анализа электронных цепей».

17 червня 1976 року Богдану Блажкевичу було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки України. Власне, цим званням напередодні свого славного 90-річного ювілею вельми гордилась мати вченого Іванна Омелянівна Блажкевич. Свого часу вона згадувала, що її сина Богдана Блажкевича вже у 60-річному віці хотіли забрати в один із наукових центрів Росії як провідного вченого по його профілю і присвоїти звання академіка, але він відмовився і вирішив таки залишитися у Львові та продовжувати свою наукову діяльність із своїм дослідницьким колективом. За настирливою ініціативою та при безпосередній участі видатного вченого Богдана Блажкевича було створено міжвідомче цільове науково-виробниче об'єднання «Електронпроект», науково-технічну раду, яку він очолював. Це об'єднання стало координуючим центром діяльності науково-дослідних організацій, вузів та промислових підприємств західного регіону по створенню і впровадженню в народне господарство систем автоматизованого проектування радіоелектричної апаратури.

Провідним аспектом невтомної наукової діяльності доктора технічних наук Богдана Блажкевича залишились фундаментальні дослідження в галузі науки електричних кіл. Власне, результати цих серйозних досліджень знайшли широке використання у прикладних розробках. Діапазон його наукових інтересів був надзвичайно широким. Це магнітомодуляційні датчики, апаратура аероелектророзвідки, вимірювальні перетворювачі постійного струму, термоперетворювачі та інше, що знайшли широке використання в практиці народного господарства і дали країні значний економічний ефект.

В кінці 60-х років Б.І. Блажкевич започаткував в Фізико-механічному інституті роботи з космічного приладобудування. Завдяки його науковим розробкам були досягнуті значні успіхи зі створення комплексів апаратури для дослідження електричних полів у міжпланетній плазмі. Апаратура “Аврора”, “Терра”, АКПКР, ДИСЕУ та ін. успішно працювала на космічних станціях, супутниках та висотних аеростатах, зокрема під час виконання міжнародних проектів “Інтеркосмос”, “Марс”, “Космос”, експерименту САМБО”.

Б.І. Блажкевич опублікував 5 монографій, понад 250 наукових праць, має 50 авторських свідоцтв про винаходи. Серед його учнів 6 докторів і 28 кандидатів наук.

Був членом кількох наукових рад, редколегії міжвідомчих збірників, головою відповідних наукових секцій, був прикладом високого служіння вітчизняній науці та надзвичайно вимогливим до себе та своїх підлеглих.

Характерно, що всі свої лекції студентам, аспірантам він читав виключно українською мовою, нею він розмовляв і на вчених радах, зборах, симпозіумах, державних святах, ювілеях. Вчений багато зробив в галузі української наукової термінології в царині фізики і космонавтики.

Його ім'я заслужено увійшло в сучасні енциклопедичні видання, а його високий науковий доробок заслуговує на окреме монографічне дослідження.

 

Довідкова інформація:

1. Фізико-механічний інститут: поступ і здобутки/ Під редакцією В.В. Панасюка. – Львів, 2001. – 432с.

2. Хома В. Видатний український вчений Богдан Блажкевич //Наукові записки. - Тернопіль, 1997. - Кн.2., Ч.2. - С.245-247.

З нагоди 50-ліття СКУ у Львові відзначили Дні української діаспори та провели міжнародну конференцію у Львівській політехніці

У Львові 27 серпня 2017р.

офіційно відкрили

Дні української діаспори

з нагоди 50-ліття Світового Конґресу Українців (СКУ). 

На площі біля пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому відбулись урочистості за участі очільника СКУ Євгена Чолія, голови Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютки, ректора Львівської політехніки Юрія Бобала, духівництва та громадськості.

 

У Львівській політехніці 28 серпня 2017р. розпочалася Міжнародна науково-практична конференція «СКУ в 50 років і далі: Європейський контекст», що проходить в рамках Днів української діаспори. Українців, які прибули до Львова з різних куточків світу, вітали представники влади та громадськості. Урочисте відкриття конференції розпочалося з молитви та гімну України у виконанні Народного чоловічого хору «Орфей». Хвилиною мовчання присутні вшанували і Героїв України, які загинули на Майдані та війні на Донбасі.

Організатором конференції Світового Конґресу Українців багато років поспіль є Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків (МІОК), зокрема, багато зусиль докладає для налагодження зв’язків та співпраці українців у світі директор МІОКу Ірина Ключковська.

Президент Світового Конґресу Українців Євген Чолій сказав, що це перша конференція в рамках святкування з нагоди 50-річчя СКУ. За його словами, подальші конференції будуть проходити в Нью-Йорку, Бразилії, Брюсселі. На цих конференціях будуть аналізувати зроблене впродовж 50 років існування СКУ та визначати пріоритети на майбутнє. Президент СКУ підкреслив, що їхнє завдання – допомогти Україні захистити свої кордони, відновити територіальну цілісність та сприяти процесам євроінтеграції. Він відзначив, що Дні української діаспори у Львові проходять на високому рівні.

Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе привітала Світовий Конґрес Українців з ювілеєм і зазначила, що ця дата є свідченням того, який непростий шлях було пройдено до незалежності України. «Нам щодня зараз доводиться відстоювати право нашого народу бути собою, бути українцями. Ми вдячні, що у цій боротьбі ви є завжди поруч з нами. Разом у нас все вдасться. Ми маємо армію, підтримку партнерів-союзників у світі і єдність»,– сказала Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Заступник міністра освіти і науки України Павло Хобзей привітав усіх присутніх і вибачився за відсутність міністра освіти Лілії Гриневич, яка сьогодні у Донецькій області відкриватиме разом з Президентом три нові школи. Павло Хобзей зазначив, що теперішні зміни у навчальній програмі української школи були започатковані ще 20 років тому саме українцями з діаспори, зокрема, Оксаною Винницькою, які навчали нових методик українських вчителів. Заступник міністра освіти подякував їм та усім присутнім за допомогу та побажав успіху конференції.

З привітальним словом виступив і голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка, який був також головою організаційного комітету Днів української діаспори у Львові. Він акцентував на чотирьох речах, які на його думку, є нині дуже важливими. «Перша – інформаційний простір, який ми програли країні-агресору, і нам сьогодні важливо з вашою допомогою перевернути інформаційну картину України, яку моделює Росія. Нам треба показати Україну стабільною державою, яка розвивається. Тільки на Львівщині ми цього року відкрили шість нових шкіл, понад дві тисячі місць для садочків, побудуємо понад дві тисячі км дороги, відкриваємо нові виробничі потужності, де можуть працювати наші люди. Друга річ – єдність українців поза межами нашої держави. У зв’язку з цим потрібне відкриття нових українських осередків. Третя річ – присутність України поза межами нашої держави і лобізм українських інтересів у світі», – сказав Олег Синютка.

Заступник міського голови Львова Андрій Москаленко зазначив, що саме зараз відбуваються процеси творення нової України, і ці зміни не пов’язані лише зі зміною поколінь, а з ментальністю мислення, свободою в думках і діях. «Сьогодні монополії на успіх немає ні в кого. Успіх лежить не в інституціях, установах, а в кожній конкретній людині. Українець сьогодні звучить гордо, і саме в єдності українців – велика сила», – сказав Андрій Москаленко.

Ректор Львівського Національного університету «Львівська Політехніка» Юрій Бобало висловив переконання, що співпраця Львівської Політехніки та Світового Конґресу Українців – це безпрецедентний приклад успішної, багатолітньої взаємодії університету та СКУ. Ректор Львівської політехніки подякував Євгену Чолію та мільйонам українців у світі за те, що вони завжди залишаються вірними Україні. За його словами, саме структурний підрозділ Львівської політехніки – Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою став тим містком єднання українців.

 

Довідка:

СКУ (Світовий Конґрес Українців) є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі, що представляє інтереси понад 20 мільйонів українців. СКУ має мережу складових організацій та зв’язків з українцями у 53 країнах. Заснований у 1967 р., СКУ в 2003 р. був визнаний Економічною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом. 

Президент СКУ Євген Чолій запрошує відвідати конференцію Конгресу у Брюсселі, яка відбудеться у листопаді та буде націлена на співпрацю з інституціями ЄС та НАТО. СКУ планує серію таких заходів в різних європейських столицях.

Президент Конгресу запевнив, що підтримує перетворення в Україні та засвідчив готовність допомагати у створенні позитивного образу нашої країни через мережу осередків СКУ у світі.

 

Виступ Президента України Петра Порошенка на ювілейних зборах Світового Конґресу Українців 26 серпня 2017 року:

http://www.president.gov.ua/news/vi-ye-potuzhna-sila-yaka-vidstoyuye-politichni-ekonomichni-t-42934

http://www.president.gov.ua/news/mi-prodovzhimo-nash-yevropejskij-ta-yevroatlantichnij-shlyah-42938

 

Веб-сайт СКУ:

https://uwc50.org/Ukrainian/

https://uwc50.org//Ukrainian/конференції/

 

Програма заходів з відзначення 50-ліття СКУ у Львові 27-29 серпня 2017р.:

http://city-adm.lviv.ua/news/city/lviv-international/241895-u-lvovi-27-29-serpnia-vidbuvatymut-dni-ukrainskoi-diaspory

Вітання ФМІ НАНУ з Днем Державного Прапора і Днем Незалежності; вітання високопосадовців; програма заходів у Львові; згадка про Любомира Гузара

Всіх працівників Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України

вітаємо

з Днем Державного Прапора України та

26-тою річницею Незалежності України!

 

Здіснилась одвічна мрія нашого народу – бути незалежним і вільним у своїх поглядах та переконаннях.

Запорука успіху нашої держави – у злагоді, відповідальності, в об’єднанні зусиль кожного українця. 

Нехай мир і злагода панують у нашому спільному домі.

Зичимо Вам та Вашим родинам міцного здоров’я, добробуту, життєвої наснаги, впевненості у власних силах і нових звершень на благо України!

 

 

Дорогий український народе!

Сьогодні ми відзначаємо День Державного Прапора. Високо піднімаємо вгору наш державний стяг… Схиляємо голови в пам’ять про тих, хто під його небесно-золотими кольорами віддавав життя «за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!».  Про тих, хто в часи великих випробувань тернистими й героїчними шляхами міцно тримав у руках древко національної святині.

Теперішній рік – час сторіччя початку Української національної революції минулого століття 1917  року. Наш синьо-жовтий прапор став символом Української Народної Республіки, згодом – Західно-Української Народної Республіки. І саме під цим прапором тут, на Софійському майдані, 22 січня 1919 року відбулася історична злука обох молодих держав у єдину соборну Україну.

Завтра під час військового параду над Майданом Незалежності майорітимуть прапор Першого Українського полку імені Богдана Хмельницького та бойовий прапор Третьої Залізної стрілецької дивізії УНР. 

До речі, рівно 25 років тому Державний центр УНР в екзилі передав першому Президентові незалежної України Леоніду Кравчуку символи влади УНР і проголосив сучасну Україну її правонаступницею. Тут зараз знаходиться одна з переданих реліквій – клейнод часів Івана Мазепи.

Події столітньої давнини ми сьогодні згадуємо тому, що треба знати свою історію. І не просто знати, а робити з неї висновки.

Чому Державний центр УНР існував у вигнанні? Тому що в 17-21 роках минулого століття українська політична еліта не змогла ані сама об’єднатися, ані народ згуртувати, щоб протистояти російській навалі. Москва вправно скористалася нашими внутрішніми чварами і на довгі роки загарбала Україну”, – із виступу Президента України  Петра Порошенка.

http://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-pid-chas-ceremoniyi-urochistogo-pidnyattya-42818

“Переконаний, що незабаром синьо-жовтий стяг в усьому світі асоціюватиметься з успішною і заможною країною та з громадянами, які не лише досягли свободи, а і реалізували власний потенціал і власну країну!”, – із виступу  Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана”.

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=250218136&cat_id=244274130

 

Нагадаємо, 23 серпня до Дня Державного Прапора України у Києві, інших населених пунктах та закордонних дипломатичних установах України відбудеться проведення офіційної церемонії урочистого підняття Державного Прапора України. Крім того, Державний Прапор піднімуть у 124 країнах.

У День Незалежності 24 серпня - відбудеться покладання квітів до пам’ятників Тарасу Шевченку, Михайлу Грушевському. Також буде вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні на вулиці Інститутській.

У соборі Святої Софії Національного заповідника «Софія Київська» та інших храмах Києва  пройде міжконфесійна молитва за Україну.

На вулиці Хрещатик та Майдані Незалежності відбудеться парад військ та показ зразків озброєння і військової техніки Збройних Сил України. Парад цього року матиме тематичне обрамлення до 100-річчя  Армії УНР.

О 21.00 на Майдані Незалежності відбудеться концерт Національного Президентського оркестру України та Духового оркестру Військово-повітряних сил США.

Крім того, заплановано проведення інформаційних, наукових, освітніх, культурних та інших заходів, присвячених подіям та персоналіям різних періодів багатовікової історії становлення і розвитку Української держави, а також культурно-мистецьких та  патріотично-виховних акцій та фестивалів. До 26-річниці Незалежності України заплановано створення медійних проектів про історію та сьогодення України, постаті видатних українців, трансляцію тематичних передач, художніх та документальних фільмів, зокрема, прем’єра фільму «Червоний».

 

«Шановні українці,

Останні три роки святкуючи День Прапора та День незалежності у серпні, ми часто чуємо про те, що так насправді наша країна народжується саме зараз. Саме в той момент, коли над державою зійшлись хмари смертельної небезпеки, мільйони українців робили дуже свідомий вибір - чи хочуть вони жити в незалежній країні, чи в колонії. Сотні тисяч українців підтвердили свій вибір готовністю зі зброєю в руках захистити свою державу. Багато українських родин заплатили за цю Незалежність життями своїх близьких та рідних.

Нашим поколінням Бог дав це випробування - брати безпосередню участь в процесі народження своєї власної країни. Багато хто з нас, подорожуючи чи працюючи за кордоном, захоплюється тим, як іншим народам вдалось облаштувати своє життя. Однак нікому з них не давались ці успіхи просто так, без праці і боротьби. Настав наш час зробити свою країну такою, як ми хочемо її бачити. Для цього потрібно буде віддати державі свій час, сили та працю, бути готовими захистити її.

Я вітаю всіх нас з Днем незалежності України. Нехай нам Бог дасть сил та мудрості, аби правильно прожити своє життя з користю не лише для себе та своїх близьких, але для спільного блага.

Окремо хочу наголосити, що святкування Дня незалежності у Львові супроводжуються широкою культурною програмою. З повним переліком заходів ви можете ознайомитись на сайті Львівської міської ради. Зверну вашу увагу лише на такі події: фестиваль «Музика в старому Львові» - а це щоденні концерти в міських храмах та у філармонії. Також до 25 серпня триватиме фестиваль класичної музики «Львів Моц Арт». На Левандівці пройде фестиваль Параджанова, а на центральних вулицях міста - фольклорний фестиваль «Етновир». 24 серпня о 13 годині в Шевченківському гаю - розпочнеться концерт «Мій тато захищає Україну».

Запрошую всіх до святкування дня народження нашої країни у Львові. Зі святом вас і слава Україні!», - йдеться у привітанні мера Львова Андрія Садового.

http://city-adm.lviv.ua/news/society/public-sector/241839-a-sadovyi-nashym-pokolinniam-boh-dav-vyprobuvannia-braty-bezposeredniu-uchast-v-protsesi-narodzhennia-svoiei-vlasnoi-krainy

 

Програма відзначення Дня Незалежності України 23-29 серпня 2017р. у Львові:

http://city-adm.lviv.ua/news/culture/241849-prohrama-vidznachennia-dnia-nezalezhnosti-ukrainy-2017-rik-lviv

 

 

Любомир Гузар (26 лютого 1933 — 31 травня 2017):

“В Україні не громадянська війна, ми виходимо з неправдивого миру”.

З нагоди 26-річниці Незалежності України послухаємо відповіді на запитання Тетяни Гайжевської блаженнішого Любомира Гузара – архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви, який залишив цей світ 31 травня 2017р. на 85 році життя, і був неперевершеним у своїй життєвій мудрості:

-Кілька місяців поспіль триває війна на сході країни. На вашу думку, чи є можливість зупинити війну і не позбутися територій держави Україна?

-Я не є людина досвіду таких великих справ. Але я як громадянин думаю, що, безумовно, є можлива, цілком гарна, мирна, справедлива розв’язка – така, щоби закінчити війну, припинити збройні сутички будь-якого роду, і щоби ті області залишилися частиною української держави. На мою думку, усяка інша розв’язка була би несправедлива і дуже неприємна для нас.

-Яким саме чином можна залишити ці території за Україною сьогодні?

-Цілком нормальним. Вони були та й є. Це так само, як сталося із Кримом. Це є частина України. Є держава, яка має свої границі, свою територію. Те, що сталося – агресія зі сторони Російської Федерації. Це не сталося з ініціативи людей, українців, громадян, які 20 років тому голосували, що вони хочуть бути частиною України. Це не їхня ініціатива – переходити до іншої держави. Ми сьогодні не маємо жодного сумніву, що після довголітньої підготовки зроблено той крок агресії.

Щодо тої комедії з тим сепаратизмом і так далі… То все підготовлено було – дуже докладно підготовлене, фахово підготовлене. А наша влада за минулих 10 чи 15 років не старалася противитися цьому, не старалася виховувати нарід, дбати за нарід, щоб та частина народу, яка живе на тих територіях, у тих двох областях відчувала себе задоволеною, забезпеченою, захищеною. Вони не дбали про це а, радше, навпаки – послаблювали. Найкращий, найвиразний доказ – як ставилася влада до Збройних Сил. Кожна держава старається мати стільки збройних сил, щоби змогти оборонити себе. Не щоби нападати на когось, а щоби оборонити себе. А наша влада минулими роками старалася тільки послабити, практично зліквідувати ту оборонну силу.

Одним словом, те, що діється сьогодні – це не є щось несподіване. Це для нас, звичайних громадян, несподіване. Але для тих, хто, так сказати, є фахівцями, для урядових осіб, для людей, які розуміються на такій державній політиці, які були при владі – це було дуже ясно. Це вийшло згідно з певною програмою, яка почала діяти цього року. Ну і маємо те, що маємо.

Може, наші сусіди не думали, що нарід так зреагує? Що буде така відсіч, що навіть більше як сама влада буде нарід підтримувати Збройні Сили.

-На вашу думку, які сили – земні або потойбічні – стоять за війною, що відбувається в Україні?

-Я підкреслюю – я не є фахівець-історик. Я говорю як громадянин, який трошки орієнтується в історії. Мені здається, що щоби зрозуміти цю сьогоднішню ситуацію, треба зрозуміти історію російської держави. Це не є щось, що сталося в останніх три роки. Це довга історія відношення Києва і Москви. То є не перший раз. Пригадуєте 1069 рік? То далеко-далеко взад. Вже Андрій Боголюбський нападав на Київ. Хтось би сказав – на місто свого походження. Його батько, Юрій Долгорукий, князі, що пішли на ті території, що сьогодні творять Росію – а він вже нападає на Київ.

Наслідком тієї давньої подіє є те, що Вишгородська Богородиця є не там, де мала би бути, але є в музею на російській території. Ця ікона, яку зграбував Андрій Боголюбський. Це стара-стара історія.

Так що те, що діється сьогодні, то не є проста справа. Але треба вивчати, чому наші сусіди хочуть зайняти Україну. Хтось казав – я тільки повторяю – що міністр закордонних справ Російської Федерації сказав, що Росія не може бути без України. Трошки мені дивно. Це так, якби сказав міністр закордонних справ Німеччини, що Німеччина не може бути без Франції. Як би то люди сприйняли – в Німеччині і у Франції? А у нас так сталося. Міністр закордонних справ одної держави каже, що не може його держава існувати без території сусідньої держави, яка є осібна держава. Україна і Росія – це не є одна держава.

Це є дві держави, два народи. Яка підстава?

Але це можна пояснити – я говорю тут знову не як великий фахівець, але говорю як громадянин – наскільки я знаю історію, які були відношення між Росією і Україною впродовж століть. Але також Росію і іншими державами – скажімо, кавказькими. Тут би треба було набагато більше знати і розуміти психіку того російського народу, який сьогодні є, його керівництва. Це би треба було знати – чому вони так поводяться, як поводяться.

-Ви згадали про російське керівництво. Дійсно, сьогодні дуже багато громадян України вважає, що винна в усьому, що сталося, одна людина – Володимир Путін. Чи згодні ви з цим?

-Я раз в житті його бачив. На інаугурації, коли в другий раз входив на посаду президента Леонід Кучма. Пригадую, він був присутній як представник Росії, Єльцина тоді ще. Я його бачив, але не говорив з ним.

-Яке враження він справив на вас тоді?

-Це звичайна людина. Не дуже високий ростом. Один з тих, що там стояли, що були там присутні. Бачите, нічого це мені не дало.

Безумовно, президента кожної держави варто зрозуміти. Але треба зрозуміти на тлі держави, якої він є президент. Візьміть Америку. Обама. Треба зрозуміти його походження, яка історія за ним стоїть, що він собою представляє в очах Америки, що Америка для нього значить. Це певна історія. Не можна його зрозуміти, не знаючи історії Сполучених Штатів.

Так само, я думаю, Володимир Путін – це дитина свого народу. Я особисто думаю, що не можна його зрозуміти, не будучи свідомими історичного тла тієї держави.

-Ваше Блаженство, ви знаєте, що у Святому письмі є згадка про "останні дні". Чи не вбачаєте ви певних ознак цих самих "останніх днів" в подіях, що відбуваються сьогодні?

Я теж щось таке чув, але я не бачу нічого такого особливого, немов би ми жили вже в останніх часах. Є ще й друга цитата, де Ісус Христос каже до своїх апостолів: ніхто не знає, коли це буде, навіть Син не знає. Знає тільки Отець.

Так що як маємо ми знати? Ісус Христос дав певні невеликі вказівки, які можна дуже по-різному інтерпретувати. Як говориться у Святому письмі, коли з’явиться Син на хмарах – тоді будемо знати, що то є кінець. Але я абсолютно не думаю категоріями останніх часів. У 1960-х, 1970-х, коли була "холодна війна", були різні сказання, примінення до Святого письма.

Але сьогодні я особисто абсолютно не бачу жодної вказівки на те, що ми вже на кінці віків. Побачимо, коли прийде. Якщо за нашого життя, побачимо. А може і за нашого життя не прийде.

-За три дні в Україні відбудуться парламентські вибори. Зараз лунають думки про те, що країні, насамперед, потрібні професіонали, які зможуть врятувати цю країну. На вашу думку, чи важливо, щоб професіонал був ще й духовною людиною?

-Я поділю відповідь на три аспекти. Ми вибираємо депутатів і говориться про те, що ми маємо вибирати професійних політиків. Я особисто маю дуже велике застереження до такого поняття – "професійні політики". Бо дуже часто, коли говориться про професійного політика, воно трошки звучить нечесно. Я абсолютно є за тим, що ті, хто мають бути обрані до Верховної Ради, хоча й на інших виборах – обласних чи районних – повинні бути люди професійні, професіонали в своїй ділянці. Для приміру: то повинні бути фахові, професійні історики, повинні бути професійні юристи, повинні бути професійні економісти, повинні бути професійні соціологи і представники інших професій, які можуть спільними силами, маючи знання, професійне знання, писати закони, які справді служать людям.

Професійні політики не вміють написати закону. Ми маємо того стільки доказів. Прикро сказати, як роблять закони на коліні, як непрофесійно. Мусять повертатися до них. Не знаю, чи плакати, чи сміятися з того. Ми не повинні таких людей брати. Ми повинні брати до депутатів людей, які в суспільних науках є професіоналами.

Коли вони беруться писати закон – а закон то є норматив – коли вони пишуть щось нормативне для цілого народу, то повинно бути зрозуміле, примінене дуже-дуже прискіпливо, дуже сумлінно. Але це можуть зробити тільки люди, які є професіонали. У нашій Верховній Раді були такі комедії, коли був такий "диригент", який давав знак, за що мають голосувати, за що – ні. Коли вони просто не знають, за що вони голосують і не розуміють, чому про це голосують – не повинно так бути.

Ми повинні мати таку Верховну Раду, де кожна людина, кожний депутат знає, що діється, якщо він є професіонал даної ділянки. От, скажімо, економіст. Якщо він є економіст, то він має зробити свій вклад, дуже серйозний, у економічні закони, закони, що відносяться до економіки. Це є перша річ. Перша категорія.

Друга річ – ті люди, які приходять до Верховної Ради, повинні бути людьми, які думають державно і справжні патріоти. Які думають про добро народу в цілому. І думають державними категоріями – цілого народу, цілої держави. Які не думають категоріями якоїсь одної особи, чи одної групи, чи одного клану, чи одної партії, чи навіть одного регіону. Тільки ті, які думають про загальне добро, так зване загальне благо. Які

думають на довгий приціл. Не про те, щоб нині розв’язати проблему, яка завтра і так розв’яжеться, але щоби думали далеко наперед, щоб планували.

Я особисто є переконаний, що люди на такому становищі, дуже-дуже відповідальному - є краще, якщо вони є людьми направду віруючими. Я не кажу – приналежними до одної чи іншої конфесії, які покажуться в церкві чи де раз на рік. Але люди, які справді живуть із своєї віри. Віруючі люди, які би вони не були – чи то греко-католики, чи протестанти, чи православні, чи іудеї, чи мусульмани, які є громадянами нашої держави. Той, хто є відповідальним за загальне благо, повинен бути глибоко віруючою людиною. І повинен зберігати свою віру, нікому не нав’язувати якусь певну конфесію чи щось такого. Кожному

залишити повну свободу віри, віровизнання. Але мені здається, краще, якщо людина на тому рівні є віруюча. Не та, яка думає категоріями земськими, але також і категоріями віри, або Божими.

Але якщо ти не є віруючий, то шануй віруючого. Навіть якщо трапилася людина формально невіруюча, щоби вона ставилася до віри, до відношення людей до Бога і Бога до людей дуже-дуже серйозно. Мені здається, що це є ділянка, якою не можна легковажити.

-Сьогодні у Верховну Раду ідуть командири батальйонів, люди військові. Можливо, вони також професіонали – але вони професіонали війни.

-Для мене тут нічого дивного. Я пригадую, президентом Америки був Ейзенхауер, генерал. Він був добрий генерал, "п’ятизірковий" генерал. Його не вибрати в другий раз.

Яка різниця між військовим і економістом чи іншим професіоналом? Якби у Верховній Раді попередніх скликань були люди з поважним військовим досвідом, вони, може й не допустили би до того, що сталося, до того знищення армії, оборонної сили держави. Так що я не бачу в тому якоїсь трагедії - якщо вони будуть думати категоріями держави. Вони не можуть думати – "аби нам, воякам, було добре". Так не можна. Вони мусять думати загальним благом. Так само як кожний інший депутат вони мусять думати категоріями державними. То, що їхній

досвід, їхнє знання є ділянка воєнна – це не дискваліфікує їх, але вони мають таку саму відповідальність перед державою, яку має кожен інший. Я надіюсь, що при Божій помощі вони щось внесуть в мислення нашої Верховної Ради – так само, як кожен інший професіонал.

-Вчора Папа Франциск сказав: "війни починаються у серці". Ви знаєте, яке розділення існує сьогодні всередині нашого суспільства. Лінія розколу проходить навіть у сім’ях: брат не розуміє брата, мати – сина, батько – дочку і так далі. Як сьогодні припинити цю війну у серцях?

-Війни починаються в серцях – це правда. У поодиноких людей. Тут велике завдання церков всіх конфесій: виховувати людей так, щоби вони мали спокійне серце, щоби вони не допускали, щоб їхнє серце їх вело на війну. То є велике завдання. Але я думаю, що також то не тільки завдання церков - то є завдання усіх громадян. Батьки, матері мають виховувати своїх дітей на добрих людей. Вчителі мають виховувати своїх учнів на добрих людей, на добрих громадян, продовжувати добру працю, доповнювати працю батьків. Вища школа – те саме. Ціле суспільство.

Я вам скажу, як може бути в державі мир. Ми є свідками стільки років, що відповідальні люди, керівники політичні чи інші, живуть нечесно. Як можемо виховувати нарід, якщо керівництво не говорить правди, якщо керівництво краде, якщо керівництво робить всякого роду заходи, щоби собі нагромадити чи своїм нагромадити? Керівництво держави так само, як батьки, вчителі, духовенство, мусять співпрацювати, виховувати нарід своїм приміром, старатися бути чесними, справедливими, правдивими, добрими, бажаючими добра всім людям. Всі мусять працювати в тому напрямі, щоби був спокій в державі і

спокій у серцях людей. Коли є лад, коли все іде так, як має іти.

Ми сьогодні говоримо дуже добру фразу: "Революція гідності". Добре. Але та революція має бути здійснена. Перед тим не було розуміння гідності. Я так розумію. А тепер, у зв’язку з подіями на Майдані, прийшла свідомість нашої людської гідності. Добре. Тепер цю людську гідність треба здійснювати: шанувати самого себе, шанувати свою родину, свою громаду, своє місто, свою область, свою державу. Шанувати кожну людину. Кожній людині, кожному співгромадянинові бажати добра. І не тільки бажати, але й у міру того, як можемо, це робити. Своє бажання обертати в діло. Тоді нема чого боятися. Боятися треба, якщо ми не будемо старатися успокоїти наші власні серця, а навпаки будемо запалювати те полум’я в серцях, щоби вони були неспокійні. З того може бути тільки війна, тільки лихо може з того бути. Нічого доброго з того бути не може. Навпаки. Якщо є щире бажання миру - загального миру, не тільки військового миру, - тоді держава розвивається, бо мир – то є передумова розвитку.

-Дякуємо вам за розмову, всім бажаємо миру – миру в душі і миру в країні.

-Дай Боже, щоб воно справді так було. Я хотів би вмирати в спокійній державі, яка розвивається. Я багато років був поза Україною. Через воєнні дії Другої світової війни наша родина мусила покинути Україну. Я майже півстоліття був поза рідною землею. Я такий був радий, коли я повернувся в Україну!

Я не думав, що будуть такі події, які є, але щиро вам скажу: я радий, що вони є. Бо той спокій, який ми мали за останні 20 років, то був мнимий спокій, несправжній спокій. Думаю, війна минеться, але потрясіння, яке наша держава переживає – це є початок зміни на краще. Я думаю, що це є велика Божа благодать, що дійшло до такого потрясіння.

Люди дещо розгублені, але я думаю, що тепер ми є в ситуації, коли ми направду можемо знайти себе і бути собою. Нам було потрібно, щоби той фальшивий спокій, який був нібито спокійний, але показав, що він не був спокійний. Тепер ми бачимо. Але тепер ми стоїмо на порозі чогось справді кращого. Якщо будемо в тому позитивному напрямі працювати, шанувати один одного, шанувати себе. І старатися завести правдивий, повноцінний мир у нашому суспільстві. То є цілком можливе.

Нам приписують, що в Україні йде громадянська війна. То сміх. То неправда. То не є війна. То ми виходимо з того неправдивого, нещирого нібито миру. І тепер ми стали на порозі справжнього миру, справжнього розуміння людської гідності і цілі людського життя. Я думаю, нам не потрібно війни для того. Ті, що приписують нам якусь громадянську війну – свою політику роблять. Але те, що нам потрібно внутрішньо – це зближення, зрозуміння один одного, відчуття, що ми є одна держава. І здійснювати це. Працювати в тому напрямі, будувати, а не нищити.

https://www.obozrevatel.com/politics/07825-lyubomir-guzar.htm

 

ВІТАЄМО З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ! СЛАВА УКРАЇНІ!

<< Назад ... 2 ... 4 ... 6 ... 8 ... 10 ... 12 ... 14 ... 16 ... 18 ... 20 ... 22 ... 24 ... 26 ... 28 ... 30 ... 32 ... 34 ... 36 ... 38 ... 40 ... 42 ... 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 ... 65 ... 67 ... 69 ... 71 ... 73 ... 75 ... 77 ... 79 ... 81 ... 83 ... 85 ... 87 ... 89 ... 91 ... 93 ... 95 ... 97 ... 99 ... 101 ... Вперед >>