Основні напрями наукових досліджень ФМІ


Оголошення


Новини


День катастрофи та героїзму європейського єврейства. Виставка «Реліквії єврейського світу Галичини» у Львові.

 

12 квітня 2018р. Віце-прем'єр-міністр В’ячеслав Кириленко взяв участь у вечорі пам’яті шести мільйонів євреїв, вбитих   під час Голокосту.

Захід організовано  Посольством  Ізраїлю в Україні   та  Ізраїльським культурним центром в м. Києві.

У ньому  взяли участь  Надзвичайний і Повноважний Посол Ізраїлю в Україні  Еліав Бєлоцерковські, Надзвичайний і Повноважний Посол Німеччини в Україні Ернст Райхель, представники єврейської громади України.

Від імені Уряду України Вячеслав Кириленко висловив співчуття єврейському народу  і запевнення, що з боку української влади завжди буде робитися все для зміцнення дружніх відносин між Україною та Ізраїлем.

«Цей день важливий не тільки для народу Ізраїлю, але і для всіх людей доброї волі у світі, для кого свобода людини і рівність всіх перед Богом є не порожніми звуками. Сьогодні український народ разом з народом Держави Ізраїль і всім світовим єврейством вшановує пам'ять невинних 6 мільйонів людей, знищених під час Голокосту», - наголосив Віце-прем'єр-міністр.

Нагадаємо, День катастрофи та героїзму європейського єврейства, відомий в  Ізраїлі та в інших країнах як  Йом га-Шоа, тобто День пам'яті Голокосту чи День Голокосту, - національний День пам'яті, який відзначається в Ізраїлі офіційно  з 1953 року як день ушанування близько шести мільйонів євреїв, знищених під час  Голокосту в результаті дій  Третього Рейху  та його союзників, а також ушанування Єврейського руху опору тих часів. Йом га-Шоа відзначають щорічно 27 числа єврейського місяця нісана.

Більшість єврейських спільнот проводять урочисті заходи цього дня, запалюють меморіальні свічки та читають поминальну молитву Кадиш.

 

 

Виставка «Реліквії єврейського світу Галичини»

Афіша виставки

28 березня 2018 року в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (м. Львів, проспект Свободи, 15) за фінансової підтримки Всеукраїнського благодійного єврейського фонду Хесед-Ар’є та Центру єврейських студій Університету Норсвестерн ім. Родини Краунів відкрилась унікальна масштабна виставка з фондів цього Музею «Реліквії єврейського світу Галичини», присвячена 85-й річниці Виставки єврейського художнього промислу.

Виставку єврейського художнього промислу було розгорнуто у залах Міського промислового музею у Львові в березні 1933 р., де представили пам’ятки як із приватних колекцій, так і з синагог Галичини. Ця виставка сформувала в суспільстві розуміння необхідності створення Єврейського музею, який урочисто відкрився роком пізніше. 1939 року музей було ліквідовано, а в лютому 1940 р. його збірку було передано Музею художнього промислу. З початком Другої світової війни під загрозою знищення опинилася колекція Максиміліана Ґольдштейна, яку він, заради збереження, у липні 1941 р. передав цьому ж музею як депозит. Таким чином, у Музеї художнього промислу сформувалася найбільша і найякісніша на той час колекція юдаїки, яку після в 1951 р. успадкував Державний музей етнографії та художнього промислу АН УРСР.

Експозицію виставки «Реліквії єврейського світу Галичини» розгорнуто в п’яти музейних залах. Представлені експонати відображають сакральну атмосферу синагоги, річний цикл релігійних єврейських свят, вироби різних ремесел. Окремі зали присвячено відомому колекціонеру єврейських старожитностей М. Ґольдштейну та його колекціям екслібрисів, витинанок і графіки. Частину пам’яток свого часу було репрезентовано на виставці 1933 року, але більшість експонатів показано вперше.

 

Виставка працюватиме до 20 грудня 2018 року.

 

Докладніше про експоновані старожитності дізнавайтеся з інформаційних повідомлень українських ЗМІ:

https://www.radiosvoboda.org/a/29131462.html

https://zik.ua/news/2018/03/29/unikalna_vystavka_sotni_relikviy_ievreyskogo_svitu_galychyny_predstavyly_u_1295045

https://zaxid.net/vpershe_pislya_1933_roku_u_lvovi_vistavili_divom_vryatovani_relikviyi_dovoyennih_yevreyiv_galichini_n1452766

https://dyvys.info/2018/03/28/u-lvovi-vidkrylas-unikalna-vystavka-yevrejskyh-relikvij-foto/

 

За інформацією Інституту народознавства НАН України та Прес-служби НАН України

Вітаємо всіх працівників ФМІ НАНУ зі Святом Великодня! «Євангеліє Бучацьке» – унікальна пам’ятка часів Київської Русі

“Христос Воскрес! Воскресне Україна!” 

Так часто говорили наші українці, віруючи у відродження нашої країни.

Свято Великодня – це символ великої віри, самопожертви і відданої любові, перемоги світла над темрявою, любові над ненавистю, добра над злом.

Давайте підтримаємо один одного, допоможемо тим, кому сьогодні важко.

Християнська віра нас вчить, що усе добре примножується і сторицею повертається.

Миру нам всім, любові і великого Божого Благословення.

 

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

 

Євангеліє Бучацьке визнано подією року

Упродовж Середньовіччя писарі й митці у монастирях та світських майстернях створили не один шедевр книжково-рукописного мистецтва, з яких ми дізнаємось про події тисячолітньої давнини. У селі Пересопниця, у монастирі Різдва Пресвятої Богородиці з’явився відомий шедевр українського книгописання — Пересопницьке Євангеліє, на якому в незалежній Україні під час інавгурації присягають народу й Богові президенти України.

Одним із чудових зразків українського книжкового мистецтва, що сягає корінням глибини століть, стало факсиміле унікальної пам’ятки часів Київської Русі, рукописного Євангелія Бучацького, що побачило світ у видавництві «Дніпро». Як повідомляє Урядовий портал, видання визнано переможцем конкурсу «Українська книга року» у номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства».

Євангеліє Бучацьке, що є пам’яткою книжного мистецтва та мініатюри було написано у другій половині XII – на початку XIII століття на Волині.  Ця рукописна книга домонгольського періоду дістала сучасну наукову назву у 1888-1889 роках за місцем зберігання від 1712 року у чоловічому монастирі міста Бучач. Нині священна книга зберігається в колекції Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові. До книги увійшли факсиміле стародавнього рукопису Євангелія та його переклад сучасною українською мовою. 

Директор видавництва «Дніпро» Олександр Кудрявцев і професор Дмитро Степовик під час роботи над новим проектом.

 

На сторінках газети «Голос України» (№ 60 (6815), 30 березня 2018 року) провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України професор Дмитро Степовик розповідає про «Євангеліє Бучацьке» – унікальну книгу, що побачила світ у видавництві «Дніпро».

 

Євангеліє Бучацьке — дуже рідкісна і надзвичайно цінна книга, — каже автор передмови до сучасного видання та його упорядник доктор мистецтвознавства, доктор філософії, доктор богословських наук, провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАН України Дмитро Степовик. — До нашого часу дійшла лише одна із тисячі книг домонгольського періоду, рукописи часів Київської Русі можна перерахувати на пальцях.

—На українських теренах, у містах, містечках і селах, до середини XIII століття була велика кількість монастирів, — продовжує розмову Дмитро Степовик. — Ми знаємо Києво-Печерську, Почаївську лаври, а було багато менших монастирів, де перебувало по 10—12 монахів. За статутом ранньої Церкви Христової від четвертого століття, у кожному монастирі щодня повинна служитися літургія. А літургія неможлива без читання Євангелія. У Київській Русі суворо дотримувалися статуту і щоденно читали Святе Письмо, уривки з нього, тож кожен монастир мав богослужбові книги.

Євангеліє Бучацьке було написане на пергаменті старослов’янською й розмальоване великими заголовковими ініціалами, тобто літерами, у другій половині XIІ — на початку XIII ст. на Волині.

— Якби рукопис не мав прикрих втрат, втрачено першу сторінку, 81-шу та низку сторінок усередині, ми, напевно, знали б більш точну дату й місце написання твору, — зазначає науковець. — Свою теперішню назву книга отримала за місцем зберігання від 1721 року у заснованому тоді чоловічому монастирі Здвиження Чесного Хреста у місті Бучачі на Тернопільщині. Достеменно відомо, що 1484-го мешканець поселення Сільце, розташованого у західній частині Волині, вирішив подарувати книгу монастирю Різдва Пресвятої Богородиці у селищі Городище над Бугом. Даритель на ім’я Андрушко Мушатич залишив дарчий напис на звороті 19-ї сторінки і водночас просив поминати в монастирі його родичів.

Історія рукопису з кінця XV ст. і до початку XVIII ст., коли зшиток потрапив до Бучача, невідома. Науковці допускають, що увесь цей час книга була в монастирі Городища, тому один із перших дослідників рукопису пропонував назвати його Городиським Євангелієм. Від 1888 року за книгою утвердилася нинішня назва.

Виникає питання, а де зберігалася книга від часу її написання й мистецького оформлення на межі XII—XIII ст. і до того часу, коли представник родини Мушатичів подарував її монастирю у Городищі.

— Загадка може розкритися за аналогією, — каже Дмитро Степовик. — В іншій рукописній книзі того ж періоду — XII століття, у Христопольському Апостолі на 111-й сторінці є запис, що переписувачем був диякон з того ж таки села Городище. На підставі цього один із перших дослідників книги Іларіон Свенціцький робить висновок, що в цій частині Волині, мабуть, у монастирі Городища існувала майстерня скрипторіїв, тобто переписувачів богослужбових книг давньослов’янською з численними вкрапленнями української мови.

Волинь і справді в часи Київської держави була визначним центром богословської думки і церковного мистецтва. Місто Володимир-Волинський у культурі Руси-України посідало таке ж вагоме місце, як Чернігів та Переяслав.

— Волинь прийняла християнську віру майже одночасно з Києвом, — каже Дмитро Степовик. — В усякому разі не пізніше чотирьох років після хрещення киян, і первісну Володимирську єпархію назвали на честь князя-хрестителя. Цікаво, що статистичний збірник «Дев’ятсотліття православ’я на Волині», виданий у Житомирі 1892 року, називає Городищенський монастир одним із найдавніших серед інших 45 монастирів історичної Волині. Характерною особливістю цього й інших монастирів регіону було дарительство заможних людей місцевим монастирям.

Упродовж Середньовіччя саме на Волині писарі й митці у монастирях та світських майстернях створили не один шедевр книжково-рукописного мистецтва. Тут, у селі Пересопниця, у монастирі Різдва Пресвятої Богородиці з’явився й відомий шедевр українського книгописання — Пересопницьке Євангеліє, на якому в незалежній Україні під час інавгурації присягають народу й Богові президенти України.

— Без традиції шляхетського книгописання і книгоприкрашування, яка сягає Христинопольського Апостола, Бучацького Євангелія, Добрилового Євангелія, низки галицьких рукописних книг XII—XIII ст., не могло б постати книгописання нової доби, — каже Дмитро Степовик. — Ставлення переписувачів та оформителів українських рукописних книг було таким же побожним і глибоко духовним актом, як і малювання святих ікон. Точно так, як ікономалярі з молитвою готували фарби, шукали кращих порід дерева, перш ніж вистругати потрібні дошки, так і майстри книжних справ побожно вичиняли шкіру до пергаменту, акуратно зшивали вирізані аркуші в книгу. Писали дуже акуратно, про те, щоб допустити помилку чи вилізти на поле аркуша, не могло бути й мови. Кожна літера уставного письма не стільки писалася, скільки малювалася, — вона прирівнювалася до мініатюрного мистецького твору.

У науковий обіг Бучацьке Євангеліє увійшло з кінця XIX століття. У 1888—1889 роках у Львові відзначали 300-ліття з часу заснування Львівського Успенського братства. З нагоди свята була організована виставка старожитностей та творів мистецтва. Бучацький монастир чину святого Василя Великого привіз на виставку стародавнє Євангеліє. За погодженням із монастирем рукопис залишився у збірці Ставропігійського інституту у Львові. Керівництво установи згодом передало експонат головному Василіянському монастирю греко-католиків — львівському монастирю святого Онуфрія. Монастирська братія, з метою кращого збереження і реставрації книги, наприкінці 1930-х років дарує її Національному музею у Львові, де історична пам’ятка зберігається і нині.

— За час переміщення з установи в установу рукопис досліджувався істориками, мовознавцями, палеографами, мистецтвознавцями, — зазначає Дмитро Степовик. — Така увага науковців до книги не випадкова. З Євангелія ми дізнаємося про вплив живої української народної мови на книжну — старослов’янську і церковнослов’янську, якою за Кирило-Мефодіївською традицією послуговувалася тодішня Українська церква; високий рівень грамотності церковників і мирян, коли не лише по великих містах, а й по селах були висококваліфіковані грамотні писарі, здатні переписувати канонічні тексти Святого Письма; розвинену каліграфію, мистецтво мініатюри — у книзі 210 намальованих багатоколірних ініціалів тощо.

Грамотність, уміння читати та писати малих і старих, а надто християнська благочестивість і ревність у вірі українців дивувала не одного іноземця, котрий відвідував Україну у різні періоди, про що вони писали у своїх щоденниках і мемуарах.

— І найголовніше, Бучацьке Євангеліє показує, що між культурою і мистецтвом Руси-України до вторгнення монголів і розпаду нашої могутньої Київської держави та після цієї трагічної події не спостерігається ніякої значної різниці: це одна лінія національного культурно-естетичного феномена. Ця книга — один із яскравих прикладів єдності нашої культури від найдавніших часів, — підкреслює Дмитро Степовик.

 

Світлана ЧОРНА

Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА

Газета «Голос України» (№ 60 (6815), 30 березня 2018 року):

http://www.golos.com.ua/article/301361

 

ДОВІДКОВО

У 2019-му державному видавництву «Дніпро» виповнюється 100 літ. У 70—80 рр. минулого століття за тиражами «Дніпро» посідало перше місце в Європі і четверте в світі. Щороку тут виходило приблизно 300 найменувань книжок мільйонними накладами. Нині серед книжкових новинок «Дніпра» — фотоальбоми, присвячені творчості художників Миколи Стороженка, Івана Марчука, мистецької родини Саєнків, «Володимирський собор» Дмитра Степовика, «Теофан Прокопович. Вибране» (упорядник Володимир Литвинов), історичні дослідження Раїси Іванченко, Валерія Шевчука, твори класиків української літератури — Тараса Шевченка, що вийшли французькою, німецькою і грузинською, Леоніда Глібова, Івана Котляревського, Гната Хоткевича, Лесі Українки та сучасних авторів.

Відбулась офіційна церемонія нагородження лауреатів премії Президента України для молодих вчених 2017 року, серед яких і науковці ФМІ НАНУ

28 березня 2018 року у Великому конференц-залі НАН України відбулась офіційна церемонія вручення нагород лауреатам премії Президента України для молодих вчених 2017 року.

Відкрив урочистий захід заступник голови Комітету з державних премій України в галузі науки і техніки, перший віце-президент НАН України академік Володимир Горбулін. Свідоцтва і почесні знаки лауреатам вручила Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич.

Згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №458/2017 (http://www.president.gov.ua/documents/4582017-23410 ) присуджено 40 премій Президента України для молодих вчених. До складу авторських колективів робіт, представлених до преміювання, ввійшло 89 науковців, з яких 33 працюють в установах НАН України (15 премій). Нагороди отримали молоді науковці, які мають видатні розробки в галузі природничих, технічних і гуманітарних наук.

За роботу "Методи оцінювання роботоздатності елементів конструкцій енергетичного обладнання за наводнювання" премії Президента України для молодих вчених 2017 року отримали такі науковці Фізико-механічного інституту імені Г.В.Карпенка НАН України (ФМІ НАНУ):

ДОРОШ Мар'ян Іванович – кандидат технічних наук, молодший науковий співробітник ФМІ НАНУ;

ЛИСЕЧКО Віктор Олегович – кандидат фізико-математичних наук, молодший науковий співробітник ФМІ НАНУ;

ЧЕПІЛЬ Ольга Ярославівна – кандидат технічних наук, молодший науковий співробітник ФМІ НАНУ.

 

Щиро вітаємо лауреатів!

 

Більше фотографій – на сайті Комітету з державних премій України в галузі науки і техніки – за посиланням: https://drive.google.com/drive/folders/1-rVgr40LgWU-JLqKsyU8Z12Km2OyWT25 .

 

Джерело:

Комітет з державних премій України в галузі науки і техніки http://www.kdpu-nt.gov.ua/

 

За матеріалами Прес-служби НАН України

<< Назад 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 18 ... 20 ... 22 ... 24 ... 26 ... 28 ... 30 ... 32 ... 34 ... 36 ... 38 ... 40 ... 42 ... 44 ... 46 ... 48 ... 50 ... 52 ... 54 ... 56 ... 58 ... 60 ... 62 ... 64 ... 66 ... 68 ... 70 ... 72 ... 74 ... 76 ... 78 ... 80 ... 82 ... 84 ... 86 ... 88 ... 90 ... 92 ... 94 ... 96 ... 98 ... 100 ... 102 Вперед >>