Основні напрями наукових досліджень ФМІ


Оголошення


Новини


Наука має врятувати Україну, - стверджує академік НАН України Юхновський І.Р.

Доповідь академіка НАН України, 

радника Президії НАН України,

почесного директора Інституту фізики конденсованих систем НАН України

ЮХНОВСЬКОГО Ігора Рафаїловича

на Загальних зборах Національної академії наук України

 

 

НАУКА МАЄ ВРЯТУВАТИ УКРАЇНУ

 

Шановний Борисе Євгеновичу!

Шановна Президіє! Вельмишановне товариство!

Зараз я працюю радником Президії НАН України. З того часу, як я покинув Верховну Раду та Інститут національної пам’яті й повернувся до науки, мені вдалося розв’язати кілька важливих задач з теоретичної фізики. Я зробив опис процесу виникнення краплі рідини при стисканні газу і бульбашки газу, яка утворюється, якщо рідина розширюється; описав, як у всіх цих процесах відповідним чином змінюються їхні характеристики, змінюється рівняння Ван-дер-Ваальса — рівняння стану. Разом з тим я сьогодні займаюся проблемою Конституції України, оскільки вважаю, що Україна має починатися знову, а отже, повинна мати нову Конституцію. Хотів би просити вас дати мені можливість доповісти про цю роботу перед Президією НАН України, адже це надзвичайно важливе і нагальне питання. Крім того, я займаюся проблемою сміття. Ви всі знаєте, як гостро ця проблема стоїть сьогодні у нашому місті Львові, як серйозно воно потерпає від цього. Згідно з другим принципом термодинаміки, енергію не можна перетворити на корисну роботу, уникнувши при цьому відходів. Отже, ця проблема є дуже небезпечною для людства загалом.

Однак сьогодні я хотів би коротко сказати про той стан, в якому зараз опинилася держава Україна. За радянських часів економіка України була частиною планової економіки Радянського Союзу, і все якось більш-менш злагоджено працювало, оскільки система була замкнена. Як тільки після розпаду СРСР система розкрилася, виявилося, що українська продукція не є конкурентоспроможною, насамперед з точки зору якості виробництва. І за всі роки, що минули, ми дуже мало зробили для того, щоб змінити ситуацію на краще. Зараз ми фактично досягли дна, від якого треба відштовхнутися і покласти новий початок. Що може нас врятувати? За що нам хапатися? Я вважаю, що наш порятунок пов’язаний з двома напрямами — сільське господарство й харчова промисловість та наука.

Що стосується першого напряму, то землеробство на території України існувало споконвіку, починаючи з трипільської культури в IV–ІІІ тисячоліттях до нашої ери. Латиною орна земля називалася rus, що співзвучно з назвою нашої землі — Русі, на якій здавна жили землероби. Наше сільське господарство може давати продукцію з дуже високою біологічною цінністю, яка буде широко затребуваною у світі.

Тепер хочу зупинитися на проблемах науки. Шановне панство, доки з боку державної влади не буде довіри до української науки і необхідності, затребуваності в її допомозі, держава не зможе нормально існувати. У людини є дві характеристики — мудрість і знання. Мудрість споконвіку існувала в різних людських формаціях, знання набуваються завдяки постійному надходженню нової інформації, подібно до того, як до рослин надходить сонячне світло і вони засвоюють та перетворюють його в процесі фотосинтезу. Мушу визнати, що мене вкрай дивує поведінка влади та її ставлення до нашого сьогоднішнього зібрання. Я пам’ятаю радянські часи, коли перший секретар ЦК Компартії, глава Уряду і голова Верховної Ради були присутні на Загальних зборах Академії наук. І я не можу зрозуміти, як це заступник глави Адміністрації Президента, особа з перших десятків у державі, відчитавши звернення Президента, встає і йде собі додому. Це недопустимо. Проте, з іншого боку, наша поведінка якоюсь мірою сприяє цьому. Ось, скажімо, ми відкрили наше сьогоднішнє урочисте засідання, але відкрили його без гімну держави. А державний гімн має лунати на засіданнях академічної спільноти...

Я належу до Ініціативної групи «Першого грудня», і нещодавно ми мали зустріч з Президентом України. Кожен з нас говорив відверто, говорив про те, що вважав найважливішим. Не все було однаково позитивно сприйнято шановним паном Президентом, але це цілком природно, адже ми всі люди, а в людей мають бути різні погляди, врешті, й ми самі можемо в чомусь помилятися. Так от, ми звернули увагу пана Президента на недопустимий факт масового відтоку з України молодих спеціалістів. Ці молоді люди мають знання і їдуть за кордон, тому що там на них чекають, тому що там вони є затребуваними, тому що всі без винятку провідні держави світу приділяють надзвичайно велику увагу науці. Наука може врятувати і Україну. І я, і мої колеги неодноразово говорили про те, що наукову молодь необхідно втримувати в Україні. По-перше, молодим людям слід дати нормальну зарплату, щоб вони могли самі вижити й забезпечити свою родину. По-друге, їм потрібні помешкання. Президент відгукнувся на ці пропозиції. Того ж дня він разом з Борисом Євгеновичем Патоном говорив про створення відповідних фондів для молодих учених і сказав нам таке: «В Академії є незайняті території і пусті приміщення, ви можете використати все це для будівництва житла для молодих учених». Я спитав Президента, чи можна розповісти про це всім керівникам академічних установ, чи можна їм сказати, що вони мають право запрошувати приватні організації для будівництва житла для молодих учених? Він відповів: «Так, можете».

Шановні друзі! Я хочу сказати, що Україна є дуже давньою країною. У різні часи по нашій території пройшли найрізноманітніші народи та численні завойовники — кімерійці, скіфи, сармати, гуни, авари, варяги, поляки, росіяни, угорці, румуни. І врешті-решт у 1991 р. ми вперше здобули незалежну державу. Ми стали нацією. Проте є велика різниця між народом і нацією. Народ може бажати і говорити що завгодно. Нація — це дисциплінована система, яка органічно розуміє необхідність впорядкування, необхідність підкорюватися закону, необхідність урядової субординації, тобто поважання керівника. Я хотів би, щоб Академія наук була застрільником, який показує всій нації, як потрібно поводитися.

Я народився і навчався у Польській державі, потім на Волинь прийшли перші «совєти», далі була німецька окупація, потім знову радянський період, тепер я живу в незалежній Україні. І маю визнати, що найкраще мені живеться саме у своїй незалежній державі. Дуже хотів би, щоб усі ми стали патріотами України. Хтось скаже, що йому, мовляв, уже запізно. Ні, пізно ніколи не буває! Я хотів би, щоб тут завжди розвивався прапор України, щоб він не був десь у кутку захований, а стояв за плечима у президента Академії. Я хотів би, щоб тут звучав державний гімн і лунала українська мова.

На початку виступу я казав, що українське зерно має найбільшу біологічну цінність, воно росте на цій неймовірно плодючій землі, на якій ми живемо і яка, я впевнений, дасть нам можливість знову піднятися. Я хотів би звернутися до всіх присутніх і попросити: починайте говорити на роботі українською мовою, бо ми, науковці, маємо бути прикладом для всіх інших. Учені є «мозком» держави, її найрозумнішими людьми, до яких дослухається решта. Тому почніть говорити українською, спробуйте це.

Дякую за увагу!

 

Вісник НАНУ, 2017р., №5, ст.33-35

ftp://ftp.nas.gov.ua/akademperiodyka/Downloads/Visnyk_NANU/downloads/2017/PDF_Visn_5-2017/Visn_5-2017+9_Yuhnovsky.pdf

Powered by CuteNews