Основні напрями наукових досліджень ФМІ


Оголошення


Новини


110 років від дня народження видатного ученого, заслуженого діяча науки і техніки Української РСР Карандєєва Костянтина Борисовича

Видатному ученому в області електричних вимірів і автоматичного контролю, члену-кореспонденту Академії наук України (1957) і Радянського Союзу (1958), заслуженому діячеві науки і техніки Української РСР (1954) Карандєєву Костянтину Борисовичу у 2017р. виповнилось би 110 років.

Чомусь у деяких джерелах містяться різні число і місяць народження вченого, але згідно інформації поданої у збірнику науково-інформаційних матеріалів, виданому з нагоди 50-річчя від дня заснування Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка зазначено, що Костянтин Борисович народився 18 липня 1907р.

Карандєєв К.Б. у 1930р. закінчив електротехнічний факультет Ленінградського політехнічного інституту ім. Калініна. Науковою роботою розпочав займатися ще будучи студентом (перша наукова робота — «Флора і фауна міських водоймищ»).

Викладав електротехніку та вимірювання у Ленінградському електротехнічному інституті і водночас у Ленінградському інституті іженерів зв’язку протягом 1936-1937рр. У 1937р. захистив кандидатську дисертацію і перейшов на роботу у Всесоюзний науково-дослідний інститут метрології ім. Д.І. Менделєєва (Москва, 1937-1942рр.), а згодом до Державного інституту мір та вимірювальних приладів (Москва, 1942-1944рр.).

У перші повоєнні роки приїхав до Львова і з 1944р. по 1948р. був деканом електротехнічного факультету Львівського політехнічного інституту.

Одночасно у 1944—1952 рр. завідував кафедрою електровимірювальних приладів.

Згодом у 1952 р. призначений деканом радіотехнічного факультету та завідувачем кафедри «Радіоприймальних пристроїв» (1952—1954 рр.).

Під його керівництвом організовано ряд навчальних та науково-дослідних лабораторій: методів електричних та магнітних вимірювань, вимірювання потужності та енергії, розробки та виготовлення унікальної гідроакустичної апаратури, згуртована плеяда молодих спеціалістів (Б.І. Блажкевич, Р.І. Крип’якевич, Г.Г. Максимович, Л.Я. Мізюк, О.М. Свенсон та ін.), які згодом стали кандидатами та докторами наук.

У 1951р. у новоствореному Інституті машинознавства та автоматики АН УРСР ( зараз – Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка) було організовано відділ автоматизації машинобудівної промисловості, що займався розробкою автоматичної апаратури для електророзвідки корисних копалин. У травні 1952р. його керівником став (за сумісництвом) проф. К.Б. Карандєєв, який обіймав цю посаду до 15 березня 1958р.     

 У 1953р. К.Б. Карандєєву присуджено науковий ступінь доктора технічних наук, а в 1954р. він здобув звання Заслуженого діяча науки і техніки УРСР.

У середині 50-х років напрям діяльності відділу уточнено та змінено його назву на “Автоматизація контролю та вимірювальна техніка”. Впродовж 1952-1956рр. тут були створені автоматичні прилади для вимірювання параметрів різних виробничих процесів під час геофізичної розвідки корисних копалин. Ленінградський завод “Геологорозвідка” деякі з них випускав серійно. Керований проф. К.Б. Карандєєвим колектив успішно виконав важливе державне завдання – створив вітчизняну апаратуру для аероелектророзвідки. Вагомі досягнення у цій царині стали основою обрання у 1957р. К.Б. Карандєєва членом-кореспондентом АН УРСР, а його наукова та науково-організаційна діяльність в ІМА АН УРСР послужила основою формування нового наукового напряму – фізикометрії.

У 1958р. в Сибірському відділенні АН СРСР було створено Інститут автоматики та електрометрії (Новосибірськ), очолити який запросили К.Б. Карандєєва. У березні 1958р. він став членом-кореспондентом АН СРСР. Тоді ж із групою науковців з ІМА АН УРСР виїхав зі Львова до Новосибірська.

У 1967р. К.Б. Карандєєв за станом здоров’я повернувся до Львова і останні два роки життя працював професором-консультантом у Львівському політехнічному інституті.

Він підготував понад 60 кандидатів та докторів наук, більшість з яких – під час роботи у Львові. Був засновником та головним редактором журналу “Автометрия” (Новосибірськ), членом редколегії журналів “Измерительная техника” та “Приборостроение” (Москва). Ним опубліковано понад 200 статей та 14 монографій.

Помер Костянтин Борисович 21 вересня 1969р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле №2.

За наукову роботу, спрямовану на оборону блокадного Ленінграду був нагороджений бойовою медаллю «За оборону Ленінграду».

К. Б. Карандєєв був нагороджений орденом Леніна (за участь у створенні Сибірського відділення АН СРСР) та медалями.

З нагоди 100-річчя від дня народження  Костянтина Борисовича Карандєєва у 2007р. найближчі соратники, учні, колеги і співробітники видали книжку:

Карандеев Константин Борисович: К 100-летию со дня рождения. Отв. редактор П.Е. Твердохлеб; Рос. акад. наук, Сиб. отд-ние, Ин-т автоматики и электрометрии. -- Новосибирск: Издательство СО РАН, 2007. --148 с. Серия "Наука Сибири в лицах".

Книжка надрукована у Росії, оскільки К.Б. Карандєєв протягом 10-ти років очолював Новосибірський інститут автоматики та електрометрії.

Книга містить біографічні відомості про К.Б. Карандєєва, характеристику його творчої спадщини, проблемні авторські статті, присвячені основам електричних вимірювань та вимірювальних інформаційних систем, практично повний список його монографій та інших наукових публікацій, а також спогади про К.Б. Карандєєва як про вченого, педагога, організатора, громадянина, знавця історії, літератури і музики, з цікавими подробицями його діяльності і побуту.

Справа життя цієї чудової людини, розвиваючись, триває в створеному ним інституті, в його учнях і співробітниках.

 

Довідкова інформація:

Фізико-механічний інститут: поступ і здобутки/ Під ред. В.В. Панасюка, НАН України, Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка. –Львів, 2001. – 432с.

Powered by CuteNews